Не тільки для краси: чому в СРСР телевізори накривали серветкою чи тканиною

У СРСР у господарок було багато звичок, які не сподобалися б сучасним українкам, наприклад, захаращувати свій балкон потрібними та непотрібними речами, не викидати порваний одяг та поламані предмети, збирати скляні банки і при цьому всіх повчати життя. А ще в ті часи телевізори завжди накривали ажурною серветкою або просто шматком тканини, якщо такий був.

Причому намагалися вибрати найкрасивіший текстиль, часом спеціально купували святкові вироби, або ж в’язали його самостійно. Виявляється, є одразу кілька причин такої дивної звички, про що пише Oboz.

Чому в СРСР телевізори на ніч накривали серветкою

Життя в радянських квартирах не було яскравим. Побут був відверто непростим, меблі не відрізнялися естетичністю та красою. Та й часу, можливостей прикрасити свій будинок на той час було небагато.

Одним з обов’язкових елементів декору була саме ажурна серветка, якою накривали телевізор. Замість неї могли використовувати інший текстиль. Тут радянські жінки вже могли виявити себе. Хтось вибирав суто білі серветки, комусь хотілося додати фарб. Дехто накривав техніку лише серветками з цікавими принтами, бо яскравих кольорів тоді в інтер’єрах було дуже мало.

Телевізор у ті часи був великим і громіздким, зовсім не схожим на наші сучасні "плазми". Порівнювати якість картинки немає сенсу. Але навіть таку техніку в СРСР було важко дістати, і її дуже берегли, щоб збиратися перед екраном із родиною.

Серветка використовувалася також для захисту трубок кінескопа (електронно-променевого приладу телевізора, що перетворює електричні сигнали на світлові). Вони були надзвичайно чутливі до сонячного світла. Якщо ж не берегли їх, то якість і так нікчемної картинки ставала ще гіршою.

З цієї причини для телевізора вибирали саме затінене місце, щоб сонячне проміння на нього не потрапляло. Але серветка захищала не лише від світла. Вона також перешкоджала потраплянню всередину пилу.

У багатьох була звичка зберігати на телевізорі якісь речі. Зазвичай це були фото в рамках, книги або статуетки. Щоб не подряпати корпус, його накривали тканиною.

У СРСР телевізор накривали серветкою для декоративних та функціональних цілей. Всього один невеликий шматок тканини міг виконати кілька завдань:

• стати яскравим акцентом інтер’єру чи його гармонійним елементом;
• захистити корпус від подряпин;
• запобігти потраплянню пилу всередину пристрою;
• захистити трубки кінескопа від світла.

Телевізор, як і іншу техніку та речі, тоді берегли. Громадяни не могли собі дозволити міняти їх за бажанням. З одного боку, у них на це не було грошей, а з іншого боку — практично повна відсутність пропозиції. Тому раділи з того, що було, і берегли це як могли.

Телевізор у Радянському Союзі

Перший механічний телевізор "Б-2" було випущено ще у 1932 році, але він не працював самостійно. Його доводилося підключати до радіоприймача. Протягом кількох років було випущено близько 3000 таких виробів, але він не став масово використовуватись.

Чорно-білі телевізори по всій території СРСР почали випускатися у 1950-х роках. Виробництва було налагоджено майже у всіх республіках. До 1970-х років випустили понад 6 мільйонів телевізорів. Водночас працювали над випуском техніки із кольоровими зображеннями.

Кожна радянська родина намагалася придбати телевізор. Техніка була показником статусу, працелюбності. Та й до того ж після тяжкого робочого дня хотілося відпочити. Пасивний відпочинок біля екрану за відсутності інших цікавих розваг був непоганим варіантом. До того ж телевізор збирав усю родину разом.

Раніше "Телеграф" писав, яку радянську техніку СРСР украв у Заходу. Є у переліку й телевізори.