Ви досі в це вірите? Топ-4 забобони родом з СРСР
- Автор
- Дата публікації
- Автор
- 34968
Вірили і дорослі, і малі
Замінити віру на ідеологію не було достатньо для радянських людей, адже вони знаходили "магічне" й у звичайних речах, придумуючи забобони. Чимало з них дійшло і до сьогоднішнього дня.
"Телеграф" зібрав підбірку з чотирьох найпопулярніших забобонів родом з СРСР. Дотримуючись прикмет та вірячи у них, люди намагались уникнути лиха.
"Погані стовпи". Для електрифікації міст та сіл на вулицях з'явилися стовпи, на яких кріпилися дроти. Зазвичай вони мали Т-подібну форму. Деякі стовпи встановлювали по двоє, вони мали Л-подібну форму. Вважалося, що проходити під такими стовпами – до великих неприємностей. Такі конструкції називалися собачими, котячими і навіть чортовими воротами.
Щоб "нейтралізувати" лихо, людині, що пройшла під цими стовпами, необхідно було обов'язково повернутися й обійти з боку, схрестивши два пальці. Обов'язковою умовою такого "ритуалу" було прохання до міфічної кішки-господині цього порталу в інший світ, щоб вона відкрила та закрила ворота.
Щасливий білет. У радянських громадян було мало легкових машин – вони пересувалися громадським транспортом. При оплаті проїзду кожному пасажиру видавався талон із шестизначним номером. Щасливим вважався квиток, у якого сума трьох перших чисел дорівнювала сумі трьох останніх.
Для закріплення "ефекту" такий квиток після закінчення поїздки потрібно було неодмінно з'їсти ("щасливим" міг стати 1 квиток із 18). Якщо різниця в сумах становила 1, вважалося, що такого квиток незабаром чекає приємна зустріч.
Каналізаційний люк. Наступити на вулиці на кришку каналізаційного люка – накликати на себе та своїх близьких жахливі біди. Щоб не сталося неприємності, треба було тричі плюнути через ліве плече і попросити будь-якого перехожого постукати по спині.
Посидіти на доріжку. Перед виходом з дому необхідно обов'язково сісти на короткий час усім, хто вирушає в дорогу: це сприятиме безпечній та приємній подорожі.
Раніше "Телеграф" писав про звички, які люди здобули у СРСР. Більшість з них продиктована дефіцитом, який вимагав дуже охайного та дбайливого ставлення до речей.