Чому в СРСР "бодяжили" березовий сік та чому він наскільки популярний: відповідь здивує

З настанням весни березовий сік — був одним з найпопулярніших напоїв в СРСР. Хоча інші соки були досить рідкісними, саме напій з берези був доступний майже всім, адже вартував копійки, але і в Радянському Союзі його розбавляли.

"Телеграф" розібрався, як підробляли березовий сік і скільки він коштував в СРСР. А також розповіли скільки людей вживало цей продукт.

Першим кроком у виробництві березового соку була вибірка березових дерев. Це робилося навесні, коли дерево ще не почало активно рости, і сік був найбільш солодким. Дерево розрізали на кілька частин і закріплювали до нього ковшики для збору соку.

Вартість березового соку в СРСР була досить низькою — близько 5-10 копійок за літр, що робило його доступним для всіх. Водночас інші соки, такі як яблучний і апельсиновий, були розкішшю і продавалися за значно вищими цінами.

Як правило, березовий сік робили натуральним, без розведення. Однак, для збільшення обсягу продукту і зниження вартості, деякі виробники додавали воду або навіть цукровий сироп. Деякі виробники навіть додавали до соку лимонну кислоту і тоді вже смак зовсім змінювався.

Одна береза ​​в рік у кращому випадку дає близько 180 літрів соку, при чому сезон збору триває всього близько 1-1,5 місяця.

За даними радянської статистики, радянська людина в середньому випивав близько 5 літрів березового соку, на кінець 80-х років населення СРСР становило 287 млн осіб — і перемноживши ці цифри, ми отримуємо близько 1,5 мільярда літрів соку, отриманого з як мінімум 8 мільйонів беріз. При чому, йдеться про дорослі великі дерева, які здатні давати не менше 180 літрів соку.

Сьогодні березовий сік залишається популярним напоєм. Він продається в пляшках і упаковках різного обсягу, але чи дійсно там натуральний напій — питання відкрите.

Раніше "Телеграф" розповідав, навіщо радянські господині збирали скляні банки.