"Ідеальна радянська сім’я": чому в СРСР шлюби були майже обов’язковими

Читать на русском
Автор
3814
Батьки нечасто проводили час із дітьми, адже були зайняті роботою чи справами по дому Новина оновлена 05 березня 2024, 15:54
Батьки нечасто проводили час із дітьми, адже були зайняті роботою чи справами по дому. Фото росЗМІ

Партія робила все можливе, щоб "осередків суспільства" було більше

У Радянському Союзі кожен повинен був завести сім’ю і народити кількох дітей, нових членів суспільства, адже сам спосіб життя тоді це натякав. Сучасна людина назвала б це репродуктивним насильством, але в ті часи це було нормою.

Шлюби були майже обов’язковими, адже сімейним людям було легше вижити у тотальних злиднях, а також був шанс отримати житло від держави. Про особливості укладання союзу та сімейного життя на той час інформує портал "Патріоти України".

Шлюби з розрахунку у СРСР

Сучасні люди уявляють це по-іншому. Зараз шлюб із розрахунку асоціюється виключно з весіллям із досить забезпеченими чоловіком чи жінкою. У перспективі – всі блага та задоволення в житті.

У СРСР все було інакше. Тоді кожен мав завести сім’ю, щоб легше було виживати. Це й не дивно, адже дві зарплати більше ніж одна. Отримати квартиру від держави також могли сімейні люди. Особливо якщо є діти, тоді вже можна було розраховувати більше, ніж на "однушку".

У сім’ях обов’язково були діти

Радянські сім’ї обов’язково були з дітьми, якщо у подружжя не було проблем зі здоров’ям. На бездітних косилися, хтось їм співчував.

Але в сім’ях дитина не завжди народжувалась, коли її планували та хотіли. Аборти тоді були заборонені, тому, крім народжувати, у радянських жінок, вибору не було. Поява дитини змінює життя, і багато молодих людей (а заводили дітей у ранньому віці) просто не справлялися з цим морально.

Розповідати комусь про це не прийнято. Це псувало образ "ідеальної радянської сім’ї". Тому молоді батьки справлялися як могли, нерідко зриваючись на дітей або ігноруючи їх. Звідси всі розмови про нелюбих дітей, яким приділяли мало уваги.

Звісно, тут варто сказати і про відсутність нормальної контрацепції. Презервативи були грубими та смердючими, тому їх використання явно псувало процес. Від контрацепції часто відмовлялися, що призводило до наслідків. Але тоді про такі речи не дбали ні на рівні партії (бо громадян потрібно більше), ні на рівні народу.

У Радянському Союзі був податок на бездітність

Мало того, що молодим юнакам і дівчатам дорікали, що вони не поспішають зв’язати себе тенетами шлюбу, так їх ще й "обдирали" фінансово. Причому байдуже, у шлюбі вони чи вільні.

Податок на бездітність становив 6% від зарплати. Його мали платити і чоловіки, і жінки. Але ж були різні умови.

Усі чоловіки віком від 20 до 50 років мали віддавати державі 6%, якщо вони не мали дитини. Не важливо, одружені вони чи ні.

З жінками все було інакше. Податок сплачували лише заміжні громадянки віком від 20 до 45 років. Це була ще одна з причин якнайшвидше завести дитину, хоча, звичайно, все працювало в комплексі.

Пари, які не могли завести своїх дітей, мали змогу взяти прийомних. Тоді їх звільняли від цього податку.

Сімейні суперечки у СРСР вирішували на роботі

Зараз не можна уявити, щоб чоловіка з дружиною колеги мирили. А тоді це було нормою. Щоб залагодити сімейний конфлікт, влаштовували партійні чи комсомольські збори, куди запрошували "винуватців".

За цим спостерігали 20-30 сторонніх людей. Потім вони виносили свій вердикт, і подружжя мало з цим змиритися.

Розлучення в СРСР було важко отримати

Тут потрібний невеликий екскурс в історію. Коли більшовики прийшли до влади, вони заборонили вінчання. Селяни ж трепетно ставилися до шлюбу та його "таїнства".

Коли вінчання замінили звичайним розписом, щось змінилося. Вони перестали вважати шлюб священним. Тому не боячись розлучалися з іншими половинками.

Радянська влада вирішила приструнити народ, і у 1944 році ускладнила розлучення. Розірвати його можна було через суд. Засідання (а їх могло бути багато) зазвичай відбувалися із пристрастю. Суд же ставив собі за мету помирити подружжя. Розлучення давали дуже рідко.

Раніше "Телеграф" писав, що у післявоєнний час жінки могли потрапити до в’язниці, вийшовши заміж за іноземця. Такі шлюби не віталися. За заборонене кохання суворо карали.

Пізніше цей закон скасували. Сімейний кодекс лібералізували, але насправді радянським громадянкам жити легше не стало. Особливо складно було у питаннях, що стосуються укладання та розірвання шлюбу.