Історик пояснив, чому прізвища на "-ов" та "-ев" не російські: відповідь вас здивує

Українські прізвища мають різноманітне походження від назв ремесел до приналежності до козаків. Родові імена умовно поділяються на три основні групи, проте серед них є й ті, які вважаються російськими, але насправді це не так.

Про це розповів генеалог та історик Ярослав Сумишин. За його словами, прізвища з закінченнями "-ов" та "-єв" не є російськими.

Історик наголосив, що є три основні групи українських прізвищ за способом виникнення. Перша і найпоширеніша група — прізвища, утворені за допомогою патронімічних суфіксів. Тобто це ті, які мали відношення до батьків та давалися дітям. Вони вказують на батька, діда чи іншого предка людини.

Наприклад:

• -енк, -енк — Петренко, Даниленко (і тому подібні)
• -ук, -юк — Данилюк (та інші з таким закінченням)
• -іч — Петрич, Данилович (та інші з таким закінченням)
• -аш — яш — Петраш, Даниляш (та інші з таким закінченням)
• -ец, -сь, -ік, -ко — Петрусь, Данилець, Данилко (і тому подібні)
• -ін — Михайлишин, Данилишин (та інші з таким закінченням)

Сюди ж відносять і патронімічні суфікси -ов та -єв: Петров, Романов, Андрєєв. Ці родові імена були поширені по всій території України, що входила до складу Російської імперії.

"Але мовознавці вважають, що не можна розглядати прізвища на -ов та -єв виключно російськими. Це — загальний тип прізвищ, поширений і серед інших слов'ян, наприклад, болгар та македонців", — зазначив Сумишин.

Друга група українських родових імен утворена за допомогою суфіксів, які вказують на професію, рід діяльності чи схильність.

Зокрема:

• -ай, ан, аль — Бугай, Молчан, Коваль (і тому подібні)
• -ар, -ач, -ий — Кобзар, Ткач, Плаксій (та інші з такими закінченнями)
• -нік, -ун, -яр — Мельник, Ковтун, Маляр (та інші з такими закінченнями).

З плином часу до них додавали нові суфікси, тому прізвища трохи видозмінювалися, наприклад, Бугайчук, Кобзаренко тощо.

Третя група прізвищ виникла за допомогою суфіксів -ск, -цк, -зк. Вони вказують на місце проживання чи народження людини, до прикладу, Вишневецький, Чайковський, Уманський. Такі родові імена могли у знаті вказували на родовий маєток. А у простих людей на місце, де вони народилися, або звідки прийшли.

Раніше "Телеграф" писав про найзагадковіші українські прізвища, над якими мовознавці й досі ламають голову.