Не кожен міг собі дозволити: який сік був найдорожчим у СРСР

У Радянському союзі було не так просто придбати ті товари та продукти, які доступні нам зараз. Навіть звичайний сік, який ми можемо купити в кожному магазині та супермаркеті у різному ціновому діапазоні, тоді був дорогим і дозволити його собі могли далеко не всі.

Йдеться про виноградний сік. Його виробництво було довгим і непростим, тому, відповідно, відбивалося і на ціні. Про це пише OBOZ.UA.

Тоді магазини не балували покупців великим вибором безалкогольних напоїв. У продажу були лимонади та соки. Останні продавалися у скляних колбах, а також у звичайних трилітрових банках.

Стандартними у Радянському союзі були яблучний, томатний та березовий соки. Був ще й виноградний, але дорогий. Ціна цього напою складала від 18 до 20 копійок. До речі, для порівняння, склянка червоного вина коштувала 22 копійки.

Виноградний сік був такий дорогий, тому що він проходив спеціальну обробку. Свіжий виноградний сік містить солі винної кислоти. У народі їх називають винним каменем. Випадаючи в осад, солі надають непривабливий каламутний відтінок. Щоб позбутися його, після фільтрації виноградний сік протягом трьох-чотирьох місяців відстоювали у цистернах при температурі від 0 до 2 °C.

Після того, як солі випадали в осад, сік повторно фільтрували, потім висвітлювали і розливали. Кінцеву вартість соку збільшувала тривала обробка.

Крім того, іноді виготовляли і газований виноградний сік з додаванням консервантів. Також у магазинах можна було зустріти екстракт виноградного соку. Він виготовлявся шляхом уварювання натурального напою. Рідина була досить густою та дуже солодкою. Її можна було використовувати як концентрат, розводячи у великій кількості води.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав про те, навіщо в СРСР "бодяжили" березовий сік і чому він був досить дешевим.