Телевізори в СРСР: якими вони були та як люди діставали "предмет розкоші"

Телевізори в ранньому та середньому СРСР були справжньою розкішшю. Лише наприкінці існування Радянського Союзу, чорно-білі телевізори мали ледь не всі, тоді як кольорові, так і залишалися чимось дивовижним і недосяжним більшості громадян.

"Телеграф" зібрав інформацію про те, коли в СРСР з'явилися перші телевізори, якими вони були й перед якими труднощами поставали громадяни, щоб купити диво техніки.

Перші телевізори в СРСР

Перші телевізори в СРСР з'явилися на початку 1930-х років, але масовими вони не стали — не до того було. Однак, вже до закінчення Другої світової в Радянському союзі почали відновлювати телебачення. Вже 7 травня 1945 року була проведена тестова трансляція, а на Новий рік мовлення стало регулярним, принаймні у Москві та великих містах СРСР.

На початку 1946-го було запущено у продаж кінескоп "Москвич-Т1". Але модель швидко виходила з ладу після кількох місяців експлуатації, тож люди, які могли дозволити собі покупку такої дорогої техніки, перестали її купувати. Через три роки в СРСР почали виготовляти відомий телевізор КВН-49, який став "лідером" продажів. Коштувало диво техніки 900 рублів. Нереальна сума для звичайних громадян.

На початку 50-х років розробники почали тестувати кольорову картинку. На полиці магазинів стали надходити "Рекорд" та "Сатурн". Через п'ять років у Союзі радо відзвітували — громадяни СРСР купили аж мільйон телевізорів. Щоправда, згідно з переписом населення 1959-го року, на той момент у країні проживало понад 200 млн людей. Таке собі досягнення.

1967-го року в Радянському Союзі з гордістю оголосили, що тепер громадянам доступне і кольорове ТБ. Щоправда, забули уточнити, яким саме громадянам. Найвідоміша модель кольорового телевізора в Україні, "Електрон Ц-382", була випущена львівському заводі "Електрон".

Ця модель виділялася гарною якістю зображення, надійністю та стильним дизайном, і стала популярною у всьому Союзі. Його вартість складала 470 карбованців, що складало, в середньому, дві зарплатні. Такий телевізор міг дозволити собі звичайний радянський роботяга. Кілька місяців складаєш копієчку до копієчки й ось, омріяний телевізор майже твій. Щоправда, придбати його було не так вже й просто.

Так, про покупку дива техніки заздалегідь домовлялися у магазині, а в день завозу з самого ранку, або і з вечора, ставали в чергу і чекали на свій телевізор. Деякі моделі могли коштувати й по 700 карбованців. Відомі випадки, коли на заводах та у держустановах профспілки організовували "Каси взаємодопомоги" спеціально для збору коштів охочим придбати кольоровий телевізор.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав про топ речей, які хотів собі кожен радянський підліток. Сучасні діти здивувалися б.