Наступати на каналізаційний люк можна? Чому насправді вигадали цю заборону у СРСР

У Радянському Союзі зародилось чимало забобонів та прикмет, які зараз здаються дивними. Один з таких — те, що не можна наступати на каналізаційний люк.

Про те, що насправді стояло за цим забобоном, зʼясовував "Телеграф". Зазначимо, що насправді ж наступати на каналізаційний люк можна, але якщо він надійно закріплений та не містить слідів пошкодження.

Проте у СРСР цим повихвалятись не могли, тому не рідко траплялись нещасні випадки з падінням людини чи дитини у каналізаційний люк. Але просто лякати людей очевидною небезпекою через неякісно виконану роботу з закріплення люка не можна було. Адже у Радянському Союзі все нібито "робили на совість". Насправді ж недбалість зустрічалась не рідко і могла стати фатальною.

Тож згодом радянські люди почали поширювати та вірити у те, що, наступивши на каналізаційний люк, можна накликати біду чи навіть смерть близької людини. Це активно навʼязували дітям, щоб ті у жодному разі навіть не наближались до цього люка.

Джерелом цього забобону історики вважають давню прикмету про те, що не можна наступати на колодязь з водою, адже людина може "забруднити" воду. І тоді йшлося не про буквальний бруд чи сміття зі взуття, а більше про абстрактні поняття. Насправді ж навіть у ті часи ця заборона була повʼязана з безпекою, адже дошки, якими закривали колодязі були ненадійними та швидко згнивали.

Раніше "Телеграф" писав, що гранований стакан став культовим атрибутом СРСР, обов’язковим елементом кожної кухні. Але чому саме цей кухонний предмет був настільки поширений за радянських часів?