Навіщо в СРСР оббивали дермантином вхідні двері: жага прекрасного ні до чого

Зайшовши у під'їзд житлового будинку в часи СРСР, на кожному поверсі ви, майже стовідсотково, побачили б їх — двері, оббиті дермантином. При цьому, що більш вигадливим був малюнок, зроблений цвяхами з круглими шапочками, тим він вважався гарнішим.

В інтернет-просторі можна знайти інформацію про те, що декорувати таким чином двері, жителі Радянського Союзу почали зовсім не від жаги до прекрасного. Насамперед громадяни "вєлікой страни" керувалися практичними міркуваннями — убезпечити житло від смороду, сигаретного диму та галасу. Однак, про все по черзі.

Шумоізоляція. На поверхню вхідних дверей спершу клеїли товстий шар поролону чи промислової вати, а тоді оббивали дермантином. Таким чином вхідні двері ставали звуконепроникними, і краще захищали житло від холоду.

Сигаретний дим. Ні для кого не секрет, що раніше у СРСР дозволялося палити скрізь. Напевно, й досі, чи не в кожному під'їзді багатоквартирного будинку, можна знайти сусіда, який палить у під'їзді. Дермантинова оббивка добре захищала житло від сигаретного диму, що йшов зі сходових кліток.

Сморід зі сміттєпроводу. Нині у висотках заборонили будувати сміттєпроводи, а ті, що були — стоять зачинені із завареними дверцятами. Мешканці багатоквартирних будинків вже звикли викидати відходи у контейнери на вулиці. Однак раніше, у Радянському Союзі довгий час побутувала практика під'їзних сміттєпроводів. Не одразу люди зрозуміли, що подібне — справжній розсадник щурів, тарганів і страшного смороду. Оббивка захищала від всіх трьох факторів.

Якість дверей. При будівництві будинків в СРСР не дуже турбувалися про якість. Мешканці таких будинків не дадуть збрехати: криві стіни та стелі, перекошені вікна й двері — реальність, з якою кожен з нас стикався. Після здачі будинку в експлуатацію, жителям діставалися ті двері, які поставили при будівництві. Якість таких вхідних дверей була не найкращою й оббивання дермантином дозволяло збільшити їхню довговічність.

Дермантин. Дермантину в Радянському Союзі було повно і він був порівняно дешевим. Його колірна гама не відрізнялася різноманітністю, в принципі, як і будь-що в часи Радянщини. Виробляли переважно червоний, чорний і синій. До речі, якщо для підкладки не вдавалося дістати шмат доброго поролону, то замість нього могли використовувати старі ватяні ковдри.

Між іншим, особливим шиком вважалося, якщо на двері натягнуті ремінці з того самого матеріалу чи металеві струни. Також намагалися бути якомога більш вигадливими із малюнком, зроблений за допомогою спеціальних цвяхів.

Та були й такі, хто побоювався декорувати двері занадто яскраво, оскільки вони могли стати принадою для квартирних злодіїв. Саме за зовнішнім виглядом вхідних дверей, представники тодішнього кримінального середовища визначали добробут господарів.

Раніше "Телеграф" розповідав про моторошні та дивні радянські традиції: деякі збереглися досі.