Постійний дефіцит і нескінченні черги: як і коли з'явилися продуктові талони в СРСР

Продуктові картки в СРСР існували всю історію СРСР. Це — один з найяскравіших спогадів старшого покоління про радянські часи, разом з постійним дефіцитом і нескінченними чергами. Старші люди пам'ятають, що найважчою ситуація з картками була за часів так званих "голодних дев'яностих".

Насправді продуктові картки в СРСР існували всю історію, тільки в різному вигляді. Детальніше про це розповідає "Телеграф".

Перші продуктові картки були введені ще до заснування СРСР. В Російській Імперії навесні 1916 року були введені талони на дефіцитний цукор, а до 1917 року карткова система поширилася і на інші продукти.

Це тривало до 1922 року, коли був заснований Радянський Союз. З прийняттям Нової економічної політики післявоєнний дефіцит товарів вдалося подолати, і продуктові картки скасували. Але ненадовго. У 1930-их роках до влади прийшов Сталін і згорнув НЕП. Продуктів знову стало не вистачати, і продуктові талони повернули в обіг. Видавали їх тільки держслужбовцям. У 1929-1935 роках діяли талони на хліб.

Одночасно з введенням карткової системи в Союзі почали обмежувати норму видачі продуктів в одні руки. У 1940 році громадянин СРСР міг купити не більше 1 кг м'яса, 500 г ковбаси і 200 г вершкового масла за раз — і це в тому випадку, якщо продукти взагалі були в наявності.

Під час Другої світової війни продуктові картки в СРСР стали питанням виживання. До продуктових магазинів шикувалися багатотисячні черги. Найважливішим продуктом харчування був хліб. Талони на хліб видавали в обмеженій кількості. Робітники могли отримати за добу від 500 до 1200 г хліба за добу в залежності від посади, інші люди могли розраховувати на 200-300 г хліба.

Після закінчення війни картки на продукти діяли до 1947 року. Потім їх скасували, але дефіцит товарів нікуди не подівся.

За часів правління Брежнєва продуктів на поличках стало більше. СРСР активно торгував нафтою, що дозволяло країні уникати дефіциту. Однак через падіння ціни на нафту та зростання витрат радянська економіка почала падати.

У 1970-их роках в різних регіонах Союзу знову почали поступово повертатися продуктові картки. Спочатку продуктові картки з'явилися в Радянській Росії. У 1980-их роках талони з'явилися в українських містах.

Продуктові талони не завжди називалися "талонами". Комуністи не хотіли привертати увагу до повернення дефіциту, тому називали продуктові картки "замовленнями", "зошитами", "запрошеннями" тощо.

У вісімдесяті роки за талонами в основному продавалися продукти тваринного походження, алкоголь, сигарети, цукор і крупи. Пізніше були введені картки і на непродовольчі товари. Отримати талон можна було за місцем прописки або роботи, а для студентів — при гуртожитках. Без талону дефіцитний товар не продавали, навіть якщо у людини вистачало на нього грошей.

Пік розподілу товарів за талонами припав на дев'яності роки. Цей період був важким для України. У 1990 і 1991 роках в УРСР більшість товарів відпускалася за талонами. Спочатку картки видавали на пральний порошок і мило, потім з'явилися талони на труси і майки.

1991 рік — останній рік існування СРСР — запам'ятався жахливим дефіцитом і кілометровими чергами в магазини. На полицях не було нічого, крім морської капусти і томатного соку. У тому ж році через грошову реформу Павлова більшість українців втратила накопичені заощадження.

Саме в ці важкі часи Україна проголосила незалежність. До середини дев'яностих економічна ситуація продовжувала погіршуватися за інерцією. Протягом приблизно двох років талони в Україні ще подекуди приймали. З початком 21 століття життя українців почало налагоджуватися, і дефіцит був остаточно подоланий.

Раніше "Телеграф" повідомляв про 8 найпоширеніших міфів про Радянський Союз.