Містифікації та єгипетські фараони: чому в СРСР продавали молоко у "пірамідках"

Майже 30 років, з 1959-го і до початку 90-х "пірамідки" були звичною молочною тарою у Радянському Союзі. Звідки взялася така форма паковання та куди й чому зникла? "Телеграф" знайшов відповідь на питання.

Як і купу всього, що було в СРСР, "трикутнички" вигадали не в ньому. Авторами такої незвичайної форми тари були дизайнери Шведської фірми Tetra Pak, які запатентували її у далекому 1950 році. У виробництво тара була запущена у 1952. Ходять легенди, що винахідники незвичайного паковання надихнулися статтею науково-популярного журналу "La Science et la Vie". Автори статті стверджували, що покладена в зменшену картонну копію усипальниці Хеопса бичача кров не згорталася, а м'ясо незвичайно довго залишалося свіжим.

Тож винахідники паковання нібито повірили у те, що форма тетраедра краще зберігає свіжість продуктів і пов'язали свою тару з єгипетськими пірамідами, завдання яких було зберегти фараона для вічного життя.

Величезним плюсом таких пакетів був мінімум відходів при виробництві та практично повна його автоматизація. Основа — м'який картон, з'єднаний з поліетиленом, — згорталася в циліндр, місце стику протилежних кінців термічно зварювалося, потім усередину заливалося молоко, кефір чи вершки, після чого автомат робив ще два термічні шви та відрізав готову пачечку, яка щасливо падала у спеціальний контейнер. Жодних складнощів і мінімум втрат.

Щоправда, все подальше на шляху до покупця було вже не таким технологічним. Одним із суттєвих недоліків пакетів-тетраедрів була абсолютна неможливість щільно вкласти їх у ящики прямокутної форми. Тому для зберігання розфасованої пірамідки молочної продукції використовувалися спеціальні шестикутні контейнери. Але це призводило до необґрунтованого зростання транспортних та складських витрат — значною мірою перевозилося та зберігалося "повітря".

Пізніше з'ясувалося, що в диво-пірамідках молочні продукти скисають практично так само, як і в будь-якій іншій тарі. Добре порахувавши витрати на виробництво та логістику, шведи дійшли висновку, що літр молока в пірамідці займав місця у вантажівці майже вдвічі більше, ніж у будь-якій іншій тарі. А тому жодних раціональних причин продовжувати виробляти "молочні пірамідки" не було і відмовилися від цього виду тари у 1959-му році.

І тут в нашій історії з'являється Радянський Союз. Подейкують, що західні капіталісти не були б капіталістами, якби не зуміли й на нерентабельній технології заробити трохи грошенят. Технологію продали до СРСР. Сталося це, як і прихід інших західних новинок, за часів Микити Хрущова.

Головним аргументом при цьому була дешевизна виробництва, адже для складання "пірамідки" потрібен лише один шов та один зріз. Складалася вона із рулону спеціального паперу.

Разом з тим, якими будуть транспортні витрати, схоже, нікого не хвилювало. Адже головне: дешево зробити. До самого розпаду СРСР ніхто й не намагався порахувати витрати на логістику. З 1959-го і до початку 90-х "пірамідки" стали звичною молочною тарою у Радянському Союзі.

Пишуть, що якість такої тари була досить посередньою. Пірамідки часто рвалися та протікали. У перенесенні та зберіганні такі пакети теж були не надто зручними. Загалом, економічно ефективне виробництво оберталося зрештою досить обтяжливим споживанням. Звісно, у масштабах величезної країни на це ніхто не звертав уваги.

Не складно здогадатися, чому, врешті-решт, від пірамідок відмовилися. Економіка перестала бути плановою, а молокозаводи порахували витрати на доставляння молока до магазинів. Після невтішних результатів, одразу і скрізь перейшли на звичні для нас зараз прямокутники.

Нагадаємо, раніше "телеграф" розповідав чому в СРСР будували будинки на 5 та 9 поверхів. Однією з головних причин була економія.