Не можна було їсти жуйку і мандрувати: заборони СРСР, які сьогодні здаються дивними

Старше покоління часто ностальгує за Радянським Союзом, згадуючи, як добре їм у той час жилося. Попри те, що існує міф про те, що нібито квартири в СРСР роздавали безкоштовно, були на той час і заборони, які сьогодні не хочеться повторювати.

На порталі VOICE зібрали десять найпопулярніших і найдивніших заборон. Якщо до сучасної людини застосувати хоча б один із них, то вона відразу заявить про порушення своїх прав.

Виїзд за кордон без дозволу партії заборонено

У сучасному світі люди можуть подорожувати з країни до країни без серйозних обмежень. Але в СРСР зірватися просто так у відпустку за кордон не можна було. Щоб залишити межі Союзу, треба було поринути у бюрократію — повозитися з паперами та обійти безліч кабінетів. І далеко не факт, що влада схвалить виїзд людини чи сім’ї в іншу країну.

Заборонено було мати яскравий зовнішній вигляд

Заборонялося фарбувати волосся в яскравий колір або робити пірсинг, а хлопцям взагалі не дозволялося носити довге волосся. Що стосується дівчат, то їм рекомендувалося збирати волосся у хвіст або іншу зачіску, а не ходити з розпущеним. А якщо дівчина слідувала писку моди й відрізала чубок, то могла зазнати осуду з боку.

Література була під забороною

У СРСР панувала жорстка цензура, тож твори деяких авторів були під забороною. Найчастіше владу не влаштовували сміливі погляди письменників чи поетів чи в творах вбачалися антирадянські висловлювання.

До списку "заборонки" увійшли книги: Джордж Оруелл "Скотний двір", Борис Пастернак "Доктор Живаго", Володимир Набоков "Лоліта", Ернест Хемінгуей "По кому дзвонить дзвін", Олександр Солженіцин "Архіпелаг ГУЛАГ", а також більшість творів Михайла Булгакова.

Критика влади була під забороною

Людям у СРСР не можна було відкрито говорити про те, що їх не влаштовує влада або рівень життя. Найчастіше своє обурення люди висловлювали пошепки вечорами на кухні, але якщо це хтось почув, то на людину одразу ж доносили.

Громадян, які виступали проти радянської влади, карали за усією суворістю Кримінального кодексу.

Заборонялося мати справу із валютою

Через те, що в СРСР було заборонено все іноземне, валюта теж вважалася чимось небезпечним. За валютні операції на території Радянського союзу загрожувала кримінальна відповідальність.

Заборонено було вільно купувати нерухомість

В основному квартири та дачі в СРСР людям видавали за особливі заслуги. Ті, хто хотів купити нерухомість, мали зробити низку дій. По-перше, вступити в кооператив, сплатити вступний, а потім і щомісячні внески, та й ставали в чергу. І лише згодом вони могли отримати квартиру та переїхати у своє житло.

Але навіть після сплати всіх внесків квартира все одно не була власністю громадянина і могла бути продана лише членові того ж кооперативу.

Не дозволялося отримувати прописку у місті, де хочеться жити

У СРСР була державна система контролю міграції населення. Таким чином, влада стежила за прив’язкою конкретного громадянина до його місця проживання. Звідси й популярна приказка "Де народився, там і став у пригоді".

Вищу освіту без відпрацювання у місці розподілу здобути було неможливо

З одного боку, це означало гарантоване працевлаштування. Але з іншого боку означало, що доведеться переїхати на інший край країни.

Кримінальне переслідування гомосексуалістів, спекулянтів та… бодибілдер

Крім того, переслідування зазнавали й інструктори з карате, оскільки це бойове мистецтво було заборонено в СРСР до 1978 року. Як, до речі, бодібілдинг. Що стосується гомосексуалістів, то для них в КК СРСР було передбачено спеціальну статтю "Про мужоложство", що належала до злочинів проти особи.

Заборона на одяг та їжу

У СРСР було заборонено спекуляцію одягом та продуктами, які були привезені з іншої країни. Під "санкції" попадала і жувальна гумка, яку в СРСР довго не виробляли. Жуйку в СРСР стали виробляти в 1976 після трагічної загибелі 21 людини роком раніше. Члени канадської хокейної збірної вирішили роздати радянським дітям жувальну гумку, через що виникла смертельна тиснява.

Раніше "Телеграф" розповідав про те, чому продавщиці у СРСР були злими. У СРСР не було навіть поняття про таку річ, як ввічливість із клієнтом.