Чому в СРСР будували будинки 5 та 9 поверхів: таємний сенс радянських "хрущовок"

Символи радянської епохи, що й досі формують міський пейзаж

Будинки в 5 і 9 поверхів — це один з символів радянської архітектури, які можна знайти в багатьох містах колишнього СРСР. Ці будинки, які часто називають "хрущовками" або "вежами", були побудовані в масових масштабах з 1950-х по 1980-ті роки, щоб задовольнити потреби населення в житлі. Але чому саме 5 і 9 поверхів? Чи було це випадковим вибором, чи існували певні причини і обмеження для такого будівництва?

Виявляється, що висота будинків в СРСР була визначена не тільки естетичними, але й практичними факторами, такими як економія, безпека і технологія, інформує портал rbc.ua.

Економія

Однією з головних причин, чому в СРСР будували будинки в 5 і 9 поверхів, була економія. Після Другої світової війни в СРСР була гостра нестача житла, особливо в містах, де було зруйновано багато будівель. Тому радянська влада поставила завдання забезпечити всіх громадян житлом в найкоротші терміни і за мінімальні кошти.

Для цього було запроваджено промислове будівництво, яке полягало в використанні стандартних типових проектів і панельних конструкцій, які швидко і легко збиралися на місці. Також було введено обмеження на площу квартир і висоту стель, щоб зменшити витрати на матеріали і комунальні послуги.

Будинки в 5 поверхів були найпростішими і найдешевшими варіантами, які не потребували встановлення ліфтів і пожежних сходів. Вони мали невеликі квартири з суміщеними санвузлами і кухнями площею 5-6 кв. м. Висота стель у таких будинках становила 2,5 м. Ці будинки називали "хрущовками" за ім’ям Нікіти Хрущова, який був генеральним секретарем КПРС з 1953 по 1964 роки, і який ініціював масове будівництво таких будинків.

Здоров'я

Важливим фактором, що вплинув на поширення п'ятиповерхівок, окрім економії, стало й питання здоров'я. Згідно з нормативами та рекомендаціями лікарів середини XX століття, підйом на п'ятий поверх пішки не вважався надмірним навантаженням для здорової людини. Це дозволило економити на будівництві ліфтів, сміттєпроводів та інших систем, що робило п'ятиповерхівки ще дешевшими та швидшими у зведенні.

Безпека

Будинки в 9 поверхів були більш сучасними і комфортними варіантами, які мали квартири з роздільними санвузлами і більшими кухнями. Висота стель у таких будинках становила 2,8-3 м. Ці будинки називали "вежами" за їх високий і вузький вигляд. У них були встановлені пасажирські ліфти і сміттєпроводи. Однак, будівництво 9-поверхівок було обмежене іншим фактором — безпекою.

Згідно з радянськими нормами, будинки вище 9 поверхів вважалися висотними, і для них потрібно було застосовувати спеціальні заходи протипожежної безпеки, такі як вогнестійкі матеріали, автоматичні системи пожежогасіння, евакуаційні сходи і т.д. Це збільшувало вартість і складність будівництва, а також займало додаткову площу, яка могла бути використана для житла.

Тому радянська влада вирішила обмежити висоту будинків 9 поверхами, щоб уникнути додаткових витрат і ризиків. Однак, це не означало, що 9-поверхівки були повністю безпечними. Насправді, багато з них мали проблеми з якістю будівельних матеріалів, конструкції, інженерних мереж, ізоляції, вентиляції і т.д. Це призводило до пошкоджень, тріщин, протікань, пожеж, і навіть обвалів.

Отже, історія п'яти- та дев'ятиповерхових будинків – це не просто розповідь про архітектурні стилі та будівельні технології. Це розповідь про еволюцію радянського суспільства, його прагнення до вирішення житлової проблеми, а також про зміни в уявленнях про комфорт, безпеку та якість життя.

Раніше "Телеграф" писав, що радянські магазини були осередком демонстрації дефіциту будь-яких товарів. Про це свідчили і порожні або напівпорожні полиці, а також величезні черги, коли щось туди таки завозили. Окрім цього, вас може зацікавити, які страви з їдалень СРСР ви навряд чи захотіли зїсти зараз.