"Графік по 8 годин" та "гідна оплата": головні міфи про роботу в СРСР

Читать на русском
Автор
1882
Працювати змушували всіх без винятку
Працювати змушували всіх без винятку. Фото росЗМІ

Любителі Радянського Союзу досі згадують про той період із ностальгією, але не поспішають говорити про сувору реальність

Життя в СРСР огорнуте багатьма міфами, які пов’язані з розробкою радянської техніки, "унікальними рецептами" страв та продуктів, особливими звичками. Любителі Радянського Союзу часто згадують про фінансову стабільність та виплату зарплат без затримок, але чомусь не говорять про регулярні переробки.

За додаткову працю та витрачений час на зборах та планерках, які регулярно проводились на підприємствах, не доплачували. Про основні труднощі працівників у радянські часи розповість "Телеграф".

Графік по 8 годин та переробки в СРСР

У СРСР були різні графіки, але часто люди працювали саме по 8 годин. Точніше, офіційно працювали. Але по факту на роботі вони могли проводити до 10-12 годин.

До початку робочого дня влаштовувалися планерки. На них обговорювали важливі справи, які слід зробити, або попереджали про візит контролерів. І нехай тривали планерки від 5 до 30 хвилин, але все ж таки цей час можна було витратити з більшим задоволенням на щось інше.

Після робочого дня нерідко влаштовували різноманітні збори. Про них повідомляли наперед, розклеївши папери на стінах. Внизу додавали: "Явка обов’язкова!". Такі збори могли тривати від півгодини до двох годин.

Суботники та "чорні суботи"

У Радянському Союзі були поширені суботники. Вони об’єднували школярів та працівників усіх підприємств. Зазвичай їх влаштовували по суботах та позаробочий час, через що й пішла назва зборів для прибирання.

Але був у СРСР один тип добровільно-примусових робіт, який по-особливому ненавиділи. Його навіть прозвали "чорна субота". Якщо комуністична влада вважала, що працівники недопрацювали якийсь годинник, то їх змушували виходити у позаробочий час і працювати.

Зарплата в СРСР

Любителі "совка" кажуть, що грошей тоді вистачало на все. І нехай жили небагато, але точно могли прогодувати та одягнути свою сім’ю. Тоді люди отримували по 60-70 рублів та вище. Зарплата в 150 рублів вважалася дуже великою.

Однак про деякі речі вони забувають. Наприклад, що навіть одяг доводилося часто діставати не зовсім законними шляхами, купуючи втридорога імпортні штани, сукні, взуття. У магазинах не було різноманітності продуктів, і деякі з них можна було придбати лише на ринках Москви чи Ленінграда. Що вже говорити про черги за ковбасою та іншою їжею.

Раніше "Телеграф" писав про те, як радянські громадяни їздили до Москви, щоб придбати товари для своєї родини та знайомих. Перші кур’єри не дуже переймалися безпекою продукції, хоча це був не єдиний недолік такої доставки.