Не тільки символ достатку: для чого насправді у СРСР вішали килим на стіну

Популярним елементом інтерʼєру в Радянському Союзі був килим на стіні. Та вішали його туди не тільки, щоб похизуватись статками чи прикрасити оселю.

Мав він і практичне призначення. "Телеграф" проаналізував декілька джерел і підсумував, чому раніше вішали килими на стіну.

Історики пояснюють це як данину інтернаціональним традиціям. Вважається, що ідея настінних килимів вперше з'явилася у людей, які подорожували Туреччиною.

Крім того, на той час килими коштували недешево, тож наявність килима в кімнаті підкреслювала високий соціальний і матеріальний статус його власника. Середня радянська зарплата становила близько 120-150 рублів, а хороший килим коштував кілька тисяч доларів. Дістати його було непросто. Доводилося привозити з-за кордону, покладатися на спекулянтів або знаходити знайомих, які могли виписати таку розкіш "задешево". Саме тому килими в будинку викликали чорну заздрість у друзів і сусідів.

Ще однією причиною була економія на шпалерах, які були дефіцитними й дорогими. Повісивши на стіни килими, можна було закрити значну частину стіни, не обклеюючи її шпалерами. Крім того, килими могли приховати недоліки шпалер, які були чимось пошкоджені або вже вицвіли чи були в плямах.

Але все ж таки головною була практичність такого дизайнерського рішення, адже килим на стіні створював звукоізоляцію, з якою були проблеми у СРСР. Значне заощадження на будівельних матеріалах та будівництво нашвидкуруч також ставало причиною того, що оселя була холодною. Тому килим на стіні утеплював кімнату. А також створити певний комфорт біля ліжка, адже людина тоді не торкалась холодної бетонної стіни уві сні.

Раніше "Телеграф" писав, що насправді СРСР вкрав у Заходу. Масштаби крадіжки були настільки великими, що "злизувалися" як високотехнологічні товари, так і найпростіші.