Апельсиновий майонез куштували? Шість дивних продуктів СРСР, які вже зникли

Не секрет, що деякі продукти СРСР були справжнім дефіцитом. Щоб їх отримати, треба було відстояти величезні черги. Однак були й вкрай дивні продукти, які давно зникли з полиць магазинів.

Сьогодні здається, що ці шість продуктів ніхто не став би їсти, але в деяких регіонах СРСР вони були на розхват. Постачання відрізнялося від регіону до регіону, тому побачити ці продукти можна було не скрізь. Докладно про них розповість "Телеграф".

Апельсиновий майонез

Вперше майонез з’явився на полицях радянських магазинів 1936 року. Відомий на той час нарком Анастас Мікоян побував у США, де й познайомився з цим продуктом. Спершу до цього соусу радянські громадяни поставилися без особливого ентузіазму, але згодом полюбили. Асортимент почав розширюватися, з’явилися майонези "Провансаль", "Гірчичний", "Дружба", "Любімов" і навіть екзотичний "Апельсиновий".

Апельсиновий майонез містив 35% жиру та був десертним продуктом. До його складу входили 20% апельсинового соку або варення, фруктова есенція, кукурудзяний крохмаль та лимонна кислота, яка заміняла оцет. Смак у нього був справді виражений апельсиновий. Через те, що готували соус без консервантів, термін зберігання був не більше 30 днів.

Це не був загальнодоступний продукт, продавався він лише у кількох висококласних магазинах. Але серед радянської еліти апельсиновий майонез не прижився і швидко зник з виробництва.

Медове масло

Ще один десертний продукт, який складався із вершків жирністю 52% із додаванням чверті натурального меду. Медове масло було м’якше вершкового, а колір залежав від сорту меду і був від кремово-білого до яскраво-жовтого. Зазвичай його використовували як крем для тортів або мазали на бутерброд до чаю.

Ще одне диво радянської харчової промисловості — цикорієве масло. Це звичайне вершкове масло, в яке додавали натуральний цикорій і білкові добавки. Продукт був, варто сказати, на любителя.

Фруктовий кефір та гянджлик

У СРСР не було йогуртів у тому вигляді, в якому вони зараз. Натомість був 1-2,5% фруктовий кефір без цукру. До нього додавали різні фруктові сиропи, варення, заморожені або сублімовані ягоди. Колір такого кефіру залежав від фруктів, які додавали.

Також у СРСР виробляли гянджлік – азербайджанський кисломолочний продукт. Це суміш молока та вершків, яку сквасили особливими термофільними бактеріями. У гянджлик додавали сиропи ягід чи фруктів, цукор, а, по консистенції, він нагадував сметану.

Іонітне молоко

Таке молоко відрізнялося від звичайного тим, що в ньому на 22% менше кальцію було. У радянські часи вважалося, що іонітне молоко схоже за складом на материнське, тому їм годували виключно немовлят. Випускалося у пляшках по 200 мл.

За основу брали коров’яче молоко, яке іонізували на спеціальних установках. У СРСР існували кілька видів такого молока: молоко без добавок, молоко вітамінізоване солодке, молоко солодке (7,5% цукру) та молоко, збагачене вітамінами В та С.

Простокваша з прошарком

Нині цей продукт практично забутий, а за часів СРСР був вкрай популярним. Виробляли простоквашу таким чином: натуральному молоку давали прокиснути та чекали, поки воно перебродить і перетвориться на кисле молоко. Вона вважалася корисною і нібито навіть лікувала від гастриту та коліту.

Найекзотичнішою простоквашею була та, що з прошарком. Її випускали в баночках, на дні яких знаходився шар джему або конфітюру, а нагорі знаходився шар простокваші, створеної за допомогою молочнокислих бактерій: стрептокока та болгарської палички.

Консервований вінегрет та ікра з гарбуза

У СРСР любили не лише консервовані овочі, а й консервовані салати. На закрутки йшло практично все: салати зі свіжих та солоних огірків, салати з червоного солодкого перцю, моркви, зеленого горошку та цибулі, з яблук, з буряка з селери. Щобільше, випускали навіть консервований вінегрет із грибами, ікру з гарбуза, фарширований перець, голубці та інші продукти.

Також "Телеграф" розповідав про те, яку спідню білизну носили в СРСР. Радянська промисловість робила ставку не так на красу жінки, але в комфорт.