Ваші предки були чужинцями, якщо прізвище звучить так: перевірте своє у списку

У реально існуючому історичному документі "Реєстр війська Запорозького 1581 р." замість прізвищ, які були не надто властиві українцям того часу, писар для зручності міг вказати місце народження чи походження козака. Так з'явилися прізвища, утворені від географічних назв та від назв різноманітних етнічних груп.

"Телеграф" зробив добірку прізвищ, які вказують на те, що ваші предки були чужинцями на українських землях у XVI ст. В цьому нам допомогла робота мовознавця Юліана Редько "Сучасні українські прізвища".

Прізвища Бесараб, Босараб, Бесарабенко, Бесараб, Бесарабчук, Басарабець: назва етноніма походить від волоського Цара Басарабська – "земля волоського (румунського) князя Басараба" (ім`я тюркського походження – від імені половецького князя Басараба). Таке прізвисько могли дати людині, що прибула до Запорізької Січі з території сучасної Румунії.

Прізвища Волах, Валах, Волошин, Волошанин, Волошенко, Волощук, Волох: так раніше називали румунів і частково молдаван, які заселяли деякі райони на сході слов`янських земель. І зараз це прізвище поширене в надвеликолузькому регіоні.

Прізвища Литвин, Литовченко, Литвиненко. У реєстрах виявлено невелику кількість таких прізвищ. У ті часи "литвинами" називали білорусів, які входили до складу Великого князівства Литовського. Справжніх литовців на українських і білоруських землях було не так багато, тому іноді українців із північних земель також називали литвинами. В Архівах Коша фіксуються такі прізвища: Литвин, Литвиненко, Литвинчук, Литвак, Литвинець. Прізвища з цією основою поширені по всій Україні, однак на Півдні України переселенців із Білорусії називали литвинами, а на Полтавщині – литвяками. Іноді литваками називали "євреїв, що проживали на території Великого Князівства, Литовського до Люблінської унії".

Прізвища Ляшенко, Ляхненко, Ляшевич, Лях, Ляховенко, Ляхов, Ляшенко, Ляховчин, Полулях, Полуляшенко, Ляшок, Ляхович утворилися від тодішньої назви поляків, яких українці називали "ляхами". Польський історик Б.Барановський звернув увагу на таку обставину: українські магнати дуже швидко переймали польську мову, покатоличувались і полонізувалися, а польські селяни й міщани, які селилися в Україні, переважно вже в другому поколінні розмовляли українською мовою і переходили в "хлопську віру". Таких поляків називали – Ляхненко, Ляшко, Полулях. Поширеними формами цього прізвища на території Нижньої Наддніпрянщини (надвеликолузький регіон) є Ляшенко, Ляшко, Ляшок, Лях, Ляхненко, Полулях, Ляшкевич. Лях — це стара назва поляка. В основі назви лях лежить давній слов’янський корінь led, який означав "необроблена земля". І ляхи, і поляки, і поляни означають те саме – люди, які живуть на землях, що звуться ляд – "необроблена або залишена ділянка землі, поросла чагарником або молодим лісом". Сучасна назва етносу лягла в основу таких прізвищ, які зафіксовані в наш час на Нижній Наддніпрянщині: Поляк, Поляченко, Поляков/Полякова.

Прізвища Мажар, Можарко, Мажерук, Мажаренко. Російський історик М. Карамзін вважав, що можари, мажари – це потомки племені угрів, яких колись вигнали печеніги. Очевидно, ті угорці, що залишилися пізніше, були асимільовані татарами, а згодом – частково слов`янами.

Прізвища Нагаєць, Ногаєць. Так називали людей, що приходили з-за Дикого поля.

Прізвища Половець та Кипчак. Обидва антропоніми утворено від етнонімів, що позначали один етнос. Половцями їх назвали наші предки, коли вперше у 1054 році побачили їх, а самі вони звали себе кипчаками.

Прізвища Русин, Русиненко: дістали назву від давньоруського слова русинъ – "представник Русі". Пізніше русинами називали галичан і загалом українців з заходу країни. Серед сучасних жителів регіону є носії прізвищ: Русненко та Русинський.

Велику групу становлять козацькі прізвища тюркського походження звичайно, не всі ці люди були турками, але можливо, що їх предки були вихідцями з Туреччини або жили там: Турок, Турчин, Турчинов, Турчиненко, Турчановский, Турчинець, Турченко, Турко, Турченовський, Турченко, Турчанівський.

Черкес. Цей етнонім, що ліг в основу однокореневого прізвища, мав колись подвійне витлумачення. У Московській державі черкесами, черкасами звали всіх українців і навіть росіян, які поселялися на землях України. В Україні ж, своєю чергою, черкесами, черкасами певний час (ХVІ – ХVІІ ст.) називали козаків, а також тих, хто побував на Кавказі й повернувся звідти.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав про те, що означають прізвища найвідоміших мерів України. Дізнайтеся про них трохи більше.