Зараз такого діти не їстимуть, а тоді було насолодою: які в СРСР були дивні ласощі

За часів СРСР були проблеми з доступністю продуктів для більшості населення. Зокрема це стосувалося і солодощів.

У цій ситуації радянські громадяни були вимушені вдаватися до різних хитрощів. Робити солодощі люди примудрялися з найпростіших та доступних продуктів.

Сьогоднішнім дітям такі ласощі точно зададуться що найменше дивними. "Телеграф" розповість вам про деякі з них.

Палений цукор

Рецепт такого льодяника був доволі простий. Потрібно було взяти столову ложку, насипали цукор і тримали над вогнем газової плити. У цукор, що розтанув (а часто й пригорів), коли він трохи остигав, вставляли сірник. Це був "радянський чупа-чупс". Про шкоду перепаленого цукру для дитячого здоров’я ніхто не думав.

Кава у брикетах

В СРСР натуральна кава була розкішшю, але на полицях магазинів були не лише дивні кавові напої із жолудів, а й кава та какао у брикетах. Це називалося "молочний концентрат" і коштувало 10 копійок. Він був порційним — треба було залити його окропом і напій готовий. Але діти гризли його сухим — своєрідна "цукерка".

Аскорбінка

Знайти ласощі радянські діти примудрялися навіть в аптеках. Там вони скуповували аскорбінку, вона була у порошку в маленьких конвертиках і мала кисло-солодкий смак. Діти купували її та їли просто як цукерку, ніхто не замислювався про необхідність дозування вітаміну С.

Сухий кисіль

За часів СРСР серед дітей був дуже популярний сухий кисіль. Брикет просто розвертали і гризли суху солодку масу з фруктовим смаком. Нерідко вони скидалися, щоб купити кисіль на кілька людей.

Хліб з цукром

Це, мабуть, один з найпоширеніших рецептів. Діти брали шматок батона чи хліба, та посипали його цукром. Верхом гурманства було спочатку намазати хліб вершковим маслом, а зверху посипати цукром. Також можна було змочити хліб, щоби цукор не розсипався.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав про те, навіщо в СРСР "бодяжили" березовий сік і чому він був досить дешевим.