Що насправді відбувалося за дверима гарему: інтриги, розкіш та життя за ґратами

Гарем — жіноча половина будинку в мусульманських країнах, яка була оточена безліччю таємниць і міфів. Це була своєрідна фортеця, доступ до якої мали лише правитель та євнухи-прислужники.

Для багатьох гарем уявлявся місцем принизливої неволі, де жінок тримали в розкішному полоні задля втіх деспотичного володаря. Інші ж вважали його своєрідним раєм на землі, де обрані красуні могли жити в достатку та розкоші. Але що насправді крилося за закритістю гаремів?

Далеко не все так просто і однозначно, як здається на перший погляд, як інформує портал tut-cikavo. Розглянемо детальніше низку достовірних і часом шокуючих фактів, які розвінчують міф і показують справжні реалії життя наложниць у жіночій половині палацу. Правда виявляється значно складнішою і неоднозначнішою, ніж можна собі уявити.

Цікаві факти

1. Найбільший в історії гарем існував при османських султанах і налічував близько 1000 наложниць. Кожен новий правитель поповнював його новими жінками.
2. Становище кожної наложниці в жіночій половині палацу повністю залежало від її близькості та ставлення до неї султана. Улюблені фаворитки жили в розкоші та були оточені розкішшю, в той час як решта наложниць виконувала роль звичайної прислуги і жили в значно гірших умовах.
3. Наложниці, яким пощастило народити спадкоємця престолу, миттєво ставали головними фаворитками султана. Їхній статус різко змінювався — вони отримували коштовні дарунки від володаря: діаманти, золото, розкішні палаци тощо.
4. Окрім наложниць, у гаремі мешкали всі родички султана, прислуга та євнухи. При такій кількості людей в обмеженому просторі неминуче виникали інтриги, чвари та утворювалися різні угруповання, що ворогували між собою в боротьбі за прихильність правителя.
5. Для багатьох бідних східних жінок потрапити в гарем султана було вельми бажаним і вважалося за велику честь. Це гарантувало їм і їхнім майбутнім дітям повне матеріальне забезпечення та безбідне життя.
6. За правилами, після завершення визначеного терміну перебування в гаремі, наложниці мали право його залишити. При цьому вони отримували від султана щедру "вихідну допомогу" — золоті й діамантові прикраси, коштовні тканини, необхідні речі та гроші для започаткування нового життя.
7. У гаремі було дуже жваве культурне життя — там існували власні театри, до наложниць запрошували вчителів, музикантів, художників. Крім того, улюблених жінок султана регулярно пестили різноманітними спа-процедурами, ретельно стежачи за їхньою вродою.
8. Гарем мав чітку ієрархію посад із високою платнею — берегині друку, начальниці винних льохів, скарбники тощо. Збереглися навіть списки подібних "чиновницьких" посад для мешканок гарему, що вражають уяву своєю бюрократією.
9. Така бюрократія поширювалася навіть на інтимне життя султана. Згідно з ісламськими законами, ніч священної п'ятниці падишах мусив присвятити одній зі своїх офіційних дружин, а не наложницям. Якщо він нехтував цими обов'язками, дружини мали право оскаржити це в шаріатському суді. Для контролю існував спеціальний журнал, в який одна з наложниць записувала графік інтимних відвідувань султана.
10. Хоча наложниці й мали формальне право покинути гарем після визначеного терміну, багато хто свідомо відмовлявся від цього, вважаючи, що життя поза гаремом буде значно складнішим і невлаштованим.
11. Фаворитки та улюблені дружини султанів користувалися величезним впливом при дворі, часто навіть безпосередньо втручалися в державні справи та політику. В історії Османської імперії був цілий період, відомий як "жіночий султанат", коли жінки фактично правили імперією понад століття.
12. Стандарти жіночої краси й привабливості в гаремі повністю залежали від смаків і уподобань кожного нового султана. Відомо, наприклад, що султан Ібрагім I віддавав перевагу жінкам із зайвою вагою, тому для його гарему по всій країні спеціально відбирали найповнішик дівчат. В палаці їх ще більше годували солодощами, забороняючи активний спосіб життя, щоб досягти ідеального на думку султана розміру від 150 до 250 кг.

Отже, хоча гарем і був своєрідною в'язницею для жінок, проте життя в ньому було неоднорідним — від поневолення до визнання, розкоші й можливості суттєво впливати на політику держави. Міфи часто применшували реальну роль і становище наложниць у мусульманському суспільстві.

Також "Телеграф" писав про те, як довго жив воїн у Середньовіччі. Окрім цього, вас може зацікавити, чому главу католицької церкви називають "батьком".