У СРСР були найкращі у світі медицина та освіта: міф це чи реальність

Радянська пропаганда працювала настільки потужно, що її міфи впливають на деяких людей й досі. Однією з таких легенд була "найкраща медицина та освіта".

"Телеграф" розповідає про те, як насправді в СРСР були справи в цих сферах. Для початку розповімо про медицину.

Так, згідно з незалежними дослідженнями, насправді медицина в країні порад була у дуже сумному становищі. Наприклад, з’ясувалося, що на кінець існування СРСР прийом у медичні виші та подальшу освіту залежали не тільки від знань: лікарська кар’єра часто забезпечувалася зв’язками з потрібними людьми.

Сама по собі радянська медицина сильно відставала від західних країн. Сучасні технології та методи лікування були доступні лише обраним, більшість лікарів ними просто не володіли. Ще наприкінці 1980-х у поліклініках та лікарнях використовувалися скляні шприци, багаторазові голки, катетери та системи для внутрішньовенних інфузій. Фармацевтика була розвинена слабо, тому значну частину ліків доводилося купувати за кордоном. Прості ліки та кошти коштували дуже дешево, але трохи менш поширені доводилося "діставати" — іноді в інших містах.

Лікарні були переповнені, люди часто лежали в коридорі — не в останню чергу через те, що багато хто був госпіталізований за показаннями, які насправді не вимагали стаціонарного лікування. Люди лежали у лікарні довго - тижнями та місяцями чекали черги на процедури та операції. Побут радянських лікарень багато хто згадує з непідробним жахом. Особливо це стосується пологів.

На окрему увагу заслуговує хамство радянських лікарів та медичного персоналу в районних поліклініках та лікарнях. Крім того, говорячи про "найкращу у світі радянську медицину", не можна не згадати стійку практику так званої каральної психіатрії, яку широко використовували проти дисидентів у 1960–80-ті роки.

Освіта

У радянській освіті справді були свої добрі сторони: у деяких дисциплінах — особливо математики та фізики — випускники радянських вишів традиційно високо котирувалися у світі. Але це не означає, що вони були найкращими.

При цьому часто вчені вважають, що успіхи радянської науки досягалися не завдяки системі освіти, а всупереч їй: щоб чогось досягти, людям доводилося долати величезну кількість складнощів та перешкод зовсім не академічної якості. Ідеологія була одним із головних негативних чинників, вона впливала на всі сфери освіти — на зміст навчальних програм, на цінності, що прищеплюються в школі, на критерії відбору тощо. Неблагонадійних викладачів, студентів та дітей дисидентів відраховували з вузів з політичних міркувань.

Іноземні мови викладалися слабо — якщо не брати до уваги спеціалізовані виші та елітні школи для дітей номенклатури. Історію викладали виключно у схвалюваному державою ключі: трактування подій не могло розходитися з ідеологічними настановами, а багато епізодів замовчувалися — наприклад, зі зрозумілих причин, уся історія радянських репресій.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, чи дійсно всі громадяни СРСР були рівними і мали однакові права.