Шолом-Алейхем: одружився з донькою мільйонера, грав на біржі і боявся цифри 13

Читать на русском
Автор
7158
Пам'ятник Шолом-Алейхему у Києві Новина оновлена 18 квітня 2024, 10:32
Пам'ятник Шолом-Алейхему у Києві

Десять цікавих фактів із життя видатного єврейського письменника

Він народився 1859 року у Переяславі і більшу частину життя прожив в Україні. Мріяв бути похованим на Батьківщині і в еміграції дуже сумував за Києвом. 2 березня виповнюється 165 років з дня народження Шолома Нохумовича Рабіновича, більш відомого як Шолом-Алейхем.

ФАКТ 1. Почав творчість із збірки лайок

У 13 років Шолом втратив матір Хає-Естер – вона померла від холери. Батько залишився із сімома дітьми, найменших відправив до бабусі з дідусем на довгих вісім місяців. Серед них був і Шолом. Коли діти повернулись, в домі вже господарювала мачуха.

Рідні батьки Шолом-Алейхема

У мачухи були свої діти, разом із нащадками чоловіка сім'я склалась дуже велика, кожному потрібна була увага. Тож їй дуже дошкуляв непосидючий розумний хлопчик, який підмічав, любив і вмів імітувати манери оточуючих людей, в тому числі – самої мачухи. Діти реготали, дивлячись на його виступи, дорослі скаржились. Мачуха лютувала і обзивала Шолома всіма лайливими словами, які знала.

Хлопчик переживав, але продовжував бешкетувати. Одного разу він сів і записав усі лайки, які чув від мачухи у "Лексикон мачухи". Впорядкував добірку в алфавітному порядку:

А — арештант, асмадей, анциболот, аспид…;

Б — бандит, безголовий, байстрюк, брехун, барило, бамбула…;

В — віслюк, виродок, відьмак, вахлак, волоцюга, вайло, вилупок, витрішкуватий…

Збірку показав батьку, а той не втримався і прочитав мачусі. Вони вдвох посміялись над твором і мачуха нарешті визнала, що із цієї дитини може вийти щось путнє.

ФАКТ 2. Мав багато талантів

За свідченням рідних – братів і сестер – Шолом-Алейхем з дитинства мав здібності не лише до акторства. Він навчився грати на одному з найскладніших музичних інструментів — скрипці. І потім все життя вміння грати на скрипці було для нього важливим мірилом освіченості людини.

Він чудово малював. Свої твори Шолом-Алейхем писав звичайним олівцем. Писав будь-де — на прогулянці, сидячи на пеньках дерев, у транспорті, у людних місцях. А коли не міг писати, починав малювати все, що бачить.

Мав гарний голос, хоча із не дуже широким діапазоном, чудово співав і знав багато українських пісень.

ФАКТ 3. Шість років чекав на одруження

У 15 років Шолом-Алейхем твердо вирішив стати письменником. Але родина на той час була бідною, тож у 17 років хлопець пішов працювати репетитором, щоб не сидіти на шиї у батьків.

На той час Шолом здобув гарну освіту – закінчив із відзнакою переяславське повітове училище, мав хист до викладання, тож міг "підтягувати" дітей багатих батьків з Переяслава та Ржищева по предметах шкільної програми.

У 18 років майбутньому письменнику пощастило отримати місце домашнього вчителя у заможного єврейського орендатора Лоєва в містечку Софіївка під Богуславом. Шолом три роки навчав його доньку Голде (Ольгу). Дівчина стала першим поціновувачем творів письменника. Вона його підтримувала і надихала. Тож не дивно, що молоді люди закохались.

Батько дівчини, дізнавшись про це, вигнав бідного вчителя. Шолом в пошуках роботи дістався аж до Лубен, де три роки пропрацював казенним равином – чиновником, що реєстрував народження, шлюби та смерті серед єврейського населення.

Голде і Шолом ці три роки листувались. Потім зустрілись і, всупереч волі батьків, одружились – через шість років після знайомства. У Шолом-Алейхема були різні складні періоди в житті, але він був щасливим із дружиною. Вона в усьому його підтримувала, була помічником — навіть вела його справи, стала янголом-охоронцем. Цей шлюб тривав 30 років.

Шолом-Алейхем
Шолом-Алейхем із дружиною та дітьми

Дружина народила Шолому шестеро дітей — чотири доньки і двох синів. Існує легенда, що саме вона підказала молодому письменнику псевдонім — Шолом-Алейхем, що означає "Мир вам".

ФАКТ 4. Втратив спадок батька дружини — і поринув у злидні

Шолом-Алейхем де в чому повторював долю батька. Хлопчик народився у заможній родині, однак пізніше батько втратив статки. Шолом-Алейхем у своєму житті теж ніби рухався американськими горками. Після смерті батька Гельди, подружжя отримало спадок, і вагомий. Із найкращих побажань, щоб утримати і примножити кошти, Шолом почав грати на біржі, і… програв. Паралельно він заснував власне видавництво із благородною метою — розвивати літературу свого народу і нарешті платити гідну зарплатню авторам книг на їдиш. Авторам свого видавництва він чесно платив, поки міг.

На жаль, щирі і світлі Гельда і Шолом не впорались із світом бізнесу і його акулячими законами.

Складними були роки Шолома-Алейхема в еміграції, в Америці. Країна приймала всіх втікачів із різних країн світу, і… все. Далі крутись, як хочеш.

ФАКТ 5. Став основоположником нової єврейської літератури на ідиш

Він був основоположником нової єврейської літератури мовою ідиш. Спочатку писав на класичному івриті, але потім зрозумів: його розуміють, на відміну від ідиш, не всі люди. Шолом, який ставив на меті просвітництво простого народу, остаточно перейшов на більш близьку до людей мову.

Його творчий здобуток для людей і про людей складав десять романів, двадцять п’єс, сотні повістей та оповідань, багато статей.

Мюзикл "Скрипаль на даху", лібрето якого написано за мотивами роману "Тев'є-молочник" був поставлений у 1964 році у Нью-Йорку. Сьогодні його можна побачити на сценах багатьох міст Європи, в тому числі — в Україні, в Одесі.

Шолом-Алейхем з колегами-однодумцями
Знамениті письменники, що творили на ідиш (зліва направо): Менделе Мойхер-Сфорим, Шолом-Алейхем, Бен-Амі, Хаїм Нахман Бялик/chayka.org

ФАКТ 6. Приручав птахів

Під Києвом у нього було улюблене місце — зона відпочинку біля залізничної станції Боярка. Він заглиблювався в ліс. Там приручив птахів, подавав їм сигнали, ті злітались і письменник годував їх.

Там він любив творити — сідав і робив записи або малював.

Боярку письменник змалював у своїх творах під вигаданою назвою "Бойберик". На одній з листівок його рукою написана адреса : "Боярка, дача № 16".

ФАКТ 7. Постраждав від російської влади

Життя Шолома-Алейхема тісно переплетено із різними містами України. В різні часи він жив у Переяславі, Києві, Одесі, Лубнах, Білій Церкві. Однак після єврейських погромів, організованих внутрішніми службами Російської імперії, 1905 року виїхав до Львова, який на той час входив до складу Австро-Угорщини.

Він любив Київ, але саме у європейському Львові відчув, що таке свобода і повага, що таке бути не під Російською імперією.

З Львова Шолом Алейхем з родиною виїхав до США, потім — до Женеви. Він жив у Германії, Швейцарії, Австрії, Італії, Данії, знову у США. Він любив виступати перед людьми, і в тому числі завдяки цим виступам набував на початку 20 століття справді світової слави. Але постійно говорив про мрії повернутись до Києва, до України.

ФАКТ 8. Вірив у містику, і містика траплялась

Письменник дуже чутливо ставився до різних прикмет і забобонів. До прикладу, принципово не використовував у нумерації сторінок своїх книг цифру 13 – там було по дві 12 сторінки.

Але, як кажуть, якщо ти починаєш вдивлятися у темряву, темрява починає траплятись у твоєму житті. Він помер саме 13 числа – 13 травня 1916 року. Цифра, якої він уникав. за іронією долі, мала б бути навіки вписана у його біографію. Але до сьогоднішнього дня рідні визнають днем смерті Шолома Алейхема 12 травня.На його могилі, яка знаходиться на єврейському кладовищі у Нью-Йорку, США, дата вказана за єврейським літочисленням – 16 адара 5619 – 10 ійяра 5686.

Ще одна цифра, якої боявся Шолом Алейхем — 57. Його батько помер у 57 років, і письменник відчував для себе небезпеку саме у цьому віці. Але Шолом-Алейхема не стало саме у 57 років.

ФАКТ 9. Справді народний письменник

Головні герої творів Шолома-Алейхема — "бідні маленькі люди". Він справді захоплювався ними – тими, хто попри важке, злиденне життя, оптимістично дивився у майбутнє, з гумором оцінював своє становище, вірив у справедливість та мудрість Творця.

І "маленькі" і не лише люди відповідали взаємністю. Коли Шолом-Алейхем захворів на туберкульоз, його лікарі відправили до Італії на лікування. Тоді друзі письменника оголосили серед його читачів збір на лікування. І люди відгукнулись – вони донатили, як і ми сьогодні, хто скільки міг, дехто — останні копійки.

Одужати Шолом-Алейхему не вдалось. Прощання з ним у Бронксі йшло 36 годин – дві ночі і один день. За цей час востаннє побачити сумне і втомлене обличчя Шолом-Алейхема змогли близько 15 тисяч людей. Сто п'ятдесят тисяч юрмилися по обочинах вулиць у тих місцях, де зупинявся похоронний кортеж.

Прощання з Шолом-Алейхемом

ФАКТ 10. Був автором багатьох афоризмів

Його наповнені світлим гумором і легким сумом твори можна розібрати на цитати. Деякі з них, як уособлення мудрості єврейського народу, так давно мандрують світом, що люди не пам'ятають автора. Тож "Телеграф" вирішив нагадати деякі з них.

"У вас, може, і нові домашні туфлі, а у мене старі, схожі, вибачте на слові, на млинець. Але у моїх туфель є одна перевага, якої немає у ваших, – вони мої".

"Якщо судилося кланятися, то кланяйся голові, а не ногам".

"Догодити цілому світові ніколи не беріться – не вийде! І в миротворці ніколи не лізьте – воно вам боком вилізе".

"Краще двічі запитати, ніж один раз наплутати".

"Але ж нічого на світі немає гіршого, ніж коли лаєш людину, з брудом її змішуєш, а та мовчить. У вас жовч розливається, а вона сидить і посміхається".

"Як моя мама каже: Глухий чув, як німий розповідав, що сліпий бачив, як кульгавий побіг".

"Ніякої відповіді – також відповідь".

"Розум і каяття – обидві ці речі завжди приходять занадто пізно".