"Братан, силікону тут нема": як під час війни працюють стрип-клуби Києва і хто туди ходить. Репортаж "Телеграфу"

Читать на русском
Автор
9210
"Братан, силікону тут нема": як під час війни працюють стрип-клуби Києва і хто туди ходить. Репортаж "Телеграфу" Новина оновлена 13 лютого 2024, 09:52

Солідні розваги нікуди не зникли навіть під час війни

З початком широкомасштабного вторгнення РФ нічне життя столиці України стало на паузу. Втім, коли безпосередня загроза для Києва минула, осередки VIP-відпочинку почали оживати, не зачиняючись навіть у комендантську годину. Та чи залишився діапазон вибору нічних розваг на довоєнному рівні, адже відверте марнотратство і нестримні веселощі під час війни стали недоречні?

Щоб дізнатися це, "Телеграф" відвідав декілька стриптиз-барів, які іменують себе "чоловічими клубами". Що за клієнти там відпочивають? Які ексклюзивні розваги можна отримати? Скільки це все коштує? Читайте в нашому репортажі.

ТЦК не потурбує

"Стриптиз-клуби Києва" гугляться легко. Обираємо навмання заклад в самісінькому центрі столиці – Harem men's club. Копірайтер на сайті свою справу знає, пропонуючи вишукані задоволення: "Гарем — таємна мрія чоловіків і уособлене прокляття жінок, осередок чуттєвих насолод. Клуб Harem був створений як втілення мрії всіх чоловіків цього грішного світу".

"Таємна мрія чоловіків" знаходиться на Бессарабці в БЦ "Арена Сіті". Вивіска зустрічає відвідувачів яскравим мерехтінням. На вході двоє дужих коротко стрижених охоронців. "Відпочити можна?", — питаємо. "Без проблем"! Один з охоронців проводжає до ліфта і чемно натискає кнопку потрібного рівня.

На поверсі клубу свої чари "вмикає" адміністраторка в блискучому золотавому міні: "Куди бажаєте? Є депозитні столики. Депозит – 3 тисячі гривень. Є місця біля сцени – 300 гривень, але це не депозит, а як оплата за вхід". Обираємо біля сцени, бо ж треба краще все роздивитися, та й бюджети редакції не безрозмірні.

Затемнена зала із дзеркальною стелею зустрічає гучною музикою. В центрі – сцена та чотири пілони, навколо яких звиваються дівчата топлес. Щоп’ять хвилин трек змінюється і танцівниці міняються пілонами, щоб гості могли краще роздивитися кожну з них.

Інтер’єр клубу

Особливої театралізованої естетики від танців очікувати не варто. На обличчях більшості дівчат оселилася туга і байдужість, а погляди вишукують тугі гаманці.

Зйомка суворо заборонена. Про це попереджає охорона в залі, яка ненав’язливо, але ретельно стежить, щоб усе, що відбувається в клубі, в клубі і залишилось.

Офіціантки, вбрані в стилі кроликів Playboy, одразу ж пропонують місце та коктейльну карту. Ціни значно вищі від середніх у Києві: звичайний еспресо – 200 гривень, будь-який коктейль – 500 гривень, кальян – ще тисяча. Втім, тутешню публіку це не відлякує, адже вони прийшли сюди витрачати гроші, і весь персонал закладу працює саме на те, щоб клієнти витратили якомога більше.

Контингент Harem строкатий. Навколо сцени на найдешевших місцях влаштувались чоловіки за 40 в ділових піджаках. Хтось прийшов сам, хтось у компанії друга. Вони замовляють ром чи пиво, палять сигари та спостерігають за дійством на сцені.

"Знаєш, за що люблю це місце, братан? – звертається до нас один з чоловіків біля сцени, посьорбуючи пиво. – Що тут ц*цьки у дівок не силіконові, все натуральне".

За депозитними столиками на великих диванах публіка більш солідна – похмурі чолов’яги в спортивних кофтах (деякі з них навіть з супутницями). Вони "обкашлюють питаннячка" і наче не дуже зацікавлені стрип-денсом. Втім, зустрічається і молодь: останні айфони, важкий люкс з брендами на всі груди, темні окуляри і шампанське по 3 тисячі гривень за пляшку. Вони галасують, багато випивають і цілком задоволені життям.

Адміністраторка в залі стежить за гостями і наче майстерний диригент поглядом і жестами скеровує дівчат на пілонах до тих клієнтів, у кого на столику більше коктейлів. На них потрібно звернути посилену увагу, адже що більше замовлень, то більша платоспроможність. Танцівниця встановлює зоровий контакт з вказаним гостем, посміхається, декілька нескладних спокусливих вивертів і 500-1000 гривень як комплімент за увагу вже опиняється у неї за резинкою трусиків. Все канонічно, як в американських фільмах.

Для тих чоловіків, на кого це не діє, є інший трюк: в зал виходять повністю оголені дівчата в образі покоївок (банально, але вже як є) і працюють більш індивідуально і наполегливо. Діалог, що виникає при цьому, просто таки шекспірівського рівня:

"У вас була колись оголена покоївка?", — питає худорлява брюнетка, намагаючись вмоститися поближче. Йосип босий, та у мене ніякої зроду не було! Та намагаюся тримати роль: "Різне бувало…", — відповідаю таємниче та багатозначно. Брюнетка погано відіграє подив та каже, що їй неодмінно потрібно прибратися. Вона робить декілька помахів піпідастром, (чомусь неодмінно в лице): "А за прибирання, я вважаю, треба віддячити", — запевняє дівчина. Діватися нікуди – 500 гривень потрапляють до любительки чистоти і порядку і вона миттєво випаровується до наступного столика. Втім, обіцяє повернутися, якщо замовлю її для приватного танцю.

Якщо гість розщедрюється більш аніж на 500 гривень, то дівчину зі сцени можна покликати за столик та навіть на руки. Дотики, обійми, лагідні нашіптування на вухо – все це дозволяється, але без фанатизму. Головна умова – побільше замовляти коктейлів своїй тимчасовій супутниці і не забувати про "термінал" в трусиках.

Єдиний антигламурний персонаж у цьому царстві "чуттєвих насолод" — прибиральниця у вбиральні. Жіночка років за 50, певно, бачила тут вже багато, тому навіть легкий аромат явно не медичної марихуани у кабінках її геть не бентежить.

Завершуємо свій візит в Harem і з вигаданою легендою звертаємось до адміністраторки: "Хочу другові влаштувати парубочий вечір наступними вихідними у вас. Це можливо?""Звісно, можливо, але столик треба бронювати заздалегідь", — чемно відповідає вона. "А як щодо часу? Після комендантської не закриваєтесь", — уточнюю деталі. — "Не закриваємось, працюємо всю ніч", — запевняє працівниця клубу.

"А як щодо непроханих гостей? ТЦК чи поліція не прийдуть?" — "Не переймайтесь, з цим все гаразд, ніхто не прийде, гарантуємо", — запевняє адміністраторка.

Залишаємо клуб і на очі потрапляє поліцейське авто, припарковане прямо навпроти входу.

Правоохоронці напроти клубу

Та пам’ятаємо обіцянку працівниці клубу, тож остерігатися поціновувачам стріп-денсу нічого.

В прес-службі Нацполіції Києва "Телеграфу" повідомили, що "відпрацьовують" всі подібні заклади на предмет порушення комендантської години, втім, для того, щоб з’ясувати що відбувається саме в Harem потрібен час.

Скоріш би додому

Наступна зупинка – чоловічий клуб Tootsie, розташований прямо навпроти посольства Німеччини. Тут на особливості воєнного стану зважають, тому охоронці з патчами черепів на передпліччях чесно попереджають, що о 23:00 клуб зачиняється, тому варто розраховувати лише на експрес-програму тривалістю у 40 хвилин.

500 гривень — за вхід і потрапляємо до великої світлої зали з двома сценами і пілонами. Ще 500 гривень — за 100 грамів рому з колою, щоб хоч якось виправдати свій візит.

Інтер’єр Tootsie

За столиками людей обмаль: трійка молодиків, що спілкуються між собою англійською, декілька темношкірих гостей і один чолов’яга спортивної статури в лаковому взутті, який щедро обсипає грошима стриптизерку, що вже перевдягалася у своє і збирається додому.

На сцені двоє дівчат топлес, та пілони їм слугують не елементом шоу, а радше підтримкою для спини, яка вочевидь вже відвалюється після декількох годин на височезних підборах.

В рожевому боді до нас ліниво прямує одна з танцівниць і сідає поряд: "Привіт. Я Моніка. Як твої справи?", — байдуже запитує рожеве боді, ледь не поглядаючи на годинник. Після відповіді, що все гаразд, дівчина пропонує приватний танець, але зрозумівши, що вже нічого не заробить (бо редакційні кошти — то святе), проціджує: "Ну, кароче… Пока", і швидко ховається за бархатними фіранками роздягальні.

Сцена стає пустою, світло поступово вимикається, а по залу починають снувати прибиральниці, натякаючи гостям, які засиділись, що час вже вшиватися. Спортивний чоловік в лакових туфлях пропонує танцівниці, що йому сподобалась, провести її додому, та діставши відкоша, залишає щедрі чайові і зникає.

В гардеробній товпляться дівчата, які за півгодини до комендантської години намагаються викликати таксі: "500 гривень до Святошина. Ніфіга собі", — жаліється одна з них своїй подрузі.

Врешті-решт зірки чоловічого клубу закутуються в короткі норкові шубки (такий дрес-код майже у всіх дівчат) і роз’їжджаються на таксі додому. Неонова вивіска Tootsie вимикаєтеся, свято "чуттєвих насолод" завершується. Але тільки до наступного вечора.