То вітер віє, то хмари сіють: в яких українських прізвищах коріння від погодних явищ

Негода для наших пращурів була особливим елементом віри у надприроднє

Сучасні українські прізвища мають багату історію походження, яка сягає корінням сивої давнини, коли наші пращури ще вірили у силу природних (метеорологічних) явищ та шанували її. З тих чи інших причин назви цих явищ ставали прізвиськами, а потім і повноцінними прізвищами людей.

Про це пише Валентин Лученко в Етимологічному словнику українських прізвищ. У своїй роботі він називає такі прізвища кліматонімічні.

Українці брали до уваги як звичні природні явища (дощ, завірюха, вітер), так і повʼязані з ними окремі елементи — хмари, зірки та росу. А вже під час свого існування та переходу з одного покоління в інше прізвища змінювались, практично втрачаючи звʼязок з першим своїм значенням.

Найпоширеніші природні явища, які ставали джерелом для утворення родового імені:

• Буря (Буренюк, Бурюк, Бурій, Бурієнко, Буренко, Бурченко),
• Вітер (Вітряний, Вітрук, Вітренко),
• Веселка (Веселко, Весельченко),
• Дощ (Дощук, Дощенко),
• Град (Градов, Градський, Граденко, Градовенко),
• Гроза (Грозюк, Грозенко),
• Година (Годинюк, Годиняк, Годинчук, Годиненко),
• Завірюха (Завірющенко),
• Зима (Зименюк, Зимюк, Зименко, Зимченко),
• Зірка (Зірко, Зіренко, Зірченко, Зірчук, Зірчак),
• Зірниця (Зірниченко, Зірнюк),
• Зоря (Зоряний, Зоренюк, Зорук, Зоренко)
• Мороз (Морозко, Морозов, Морозюк, Морозенко),
• Негода (Негодюк, Негоденко),
• Роса (Росюк, Росяк, Росенко, Росиченко),
• Сльота (Сльотенко), Спека (Спеченко),
• Хмара (Хмарук, Хмаренко),
• Холод (Холоднюк, Холодняк, Холодний, Холодян, Холозян, Холоденко)

Раніше "Телеграф" писав про українські прізвища, яким більше тисячі років.