"Розкладали юні уми": які танці і чому були заборонені в часи СРСР

Радянська влада контролювала всі аспекти життя своїх громадян. Так, в ранньому та середньому СРСР вважалося, що деякі танці можуть "розкладати уми молоді", а того, хто танцював під західну музику, могли з легкістю записати до зрадників Батьківщини.

Серед дозволених танців були лише ті, що містять народні творчі елементи: присядка, лезгінка чи гопак. Однак навіть в такому випадку, людині, яка мала партійний квиток, мало бути соромно виконувати подібні "викрутаси" на людях.

Щодо західних танців, то тут взагалі… Довгі роки у СРСР навіть думати про це було злочином. "Телеграф" зробив для вас підбірку танців, які були заборонені в СРСР.

У 1922 р. відбулася Друга Всеросійська конференція комсомолу, де танці назвали одним з каналів проникнення у молодіжну середу дрібнобуржуазного впливу. Особливо активні діячі у 1924 р. писали: "…ми не заперечуємо загально всіх танців, лише вказуємо на шкідливість сучасних буржуазних, що відбивають сексуальні моменти у всіх формах (типу танго). Ми приймаємо танці, де є елемент творчості, як, наприклад: кавказька лезгінка, російська присядка та український гопак".

Більшовицький та радянський діяч, організатор масових репресій Сергій Кіров обурювався: "У людини комсомольський квиток, а вона мріє про викрутаси".

Танець "Чарльстон"

Танець, названий на честь міста Чарлстон у Південній Кароліні. Музика, під яку виконували чарльстон, стала популярною в США після прем'єри на Бродвеї шоу "Runnin 'Wild", у якому дебютувала пісня "The Charleston", що її написав Джеймс П. Джонсон.

Вперше чарльстон глядачі побачили у США на одному із шоу Бродвею на початку 20-х років минулого століття. Він став настільки популярним, що його танцювали навіть манірні аристократи Великої Британії. Але ідеологічне начальство СРСР заборонило танець. Лише на початку 60-х влада стала заплющувати очі на чарльстон у громадських місцях.

Танець "Танго"

Танго почали практикувати ще у Російській Імперії. Однак, аргентинський танець не припав до душі росіянам. Щобільше, заборонялося навіть вимовляти його назву, за це могли притягнути до адміністративної відповідальності. Лише на початку перебудови, танго почав набирати популярності. У СРСР навіть почали проводити конкурси, в яких міг взяти участь будь-хто.

"Рок-н-ролл" та "бугі-вугі"

Ці танці були найпопулярнішими серед стиляг, які намагалися у всьому наслідувати Захід. Платівки із забороненою музикою діставали через десятки рук. Владою СРСР було розгорнуто цілу кампанію, метою якої була боротьба зі стилягами та їх інтересами до афро-американських традицій.

Танець "Твіст"

У всьому світі американський твіст почали танцювати на початку XX ст., але не в СРСР. Радянська ідеологія вважала його дуже суперечливим. Молодь збиралася на підпільних дискотеках та вивчала рухи танцю. Лише до кінця 1964-го твіст офіційно дозволили. Навіть у фільмі "Кавказька полонянка" Наталія Варлей виконала кілька запальних рухів з цього танцю.

Танець "Фокстрот"

Спочатку танець фокстрот був прийнятий радянськими хореографами. Але з початком НЕПа влада почала вважати, що цей танець підходить тільки для буржуазних вечорів. У газетах стали друкувати статейки, що ганьблять танець. Його заборонили виконувати на громадських заходах та у будинках культури. Любителі фокстроту організовували підпільні клуби.

Комсомольські активісти виступали з обуреними публікаціями в газетах: "На фокстротні сукні, туфлі, сумочки, на обладнання… йдуть тисячі щодня…". Фокстрот називали "найпростішою імітацією найінтимнішого акту". У результаті 1924 р. було видано циркуляр Главреперткому, який заборонив виконання американських танців на естраді й у радянських установах.

Щоправда, заборона тривала недовго, і на початку 30-х років танець знову повернули на танцмайданчики.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав про те, чому в СРСР не можна було займатися йогою, карате та грати в більярд. Влада боялася давати громадянам свободу вибору.