"Обмити" та "проставитися": чому в СРСР після великої покупки пригощали горілкою

З часів Радянського Союзу пам'ятаємо, що будь-яку велику покупку варто обов'язково "обмити", інакше автівка на третій день зламається, черевики порвуться, а шубу поцуплять з гардеробної у театрі. Крім того, необхідно було ще й "проставлятися" — за нову роботу, народження дитини чи відпустку. Як не проставишся, то все — і діти нещасними будуть і з роботи звільнять.

"Телеграф" розібрався звідки пішли такі дивні традиції. Виявляється вони мають безпосередній зв'язок з соціально-економічною системою, в якій жили радянські люди.

В середині XX століття антрополог Джордж Фостер, вивчаючи мексиканських селян, описав концепцію "обмеженого блага". До чого тут СРСР? Все просто.

Соціально-економічна система, що існувала у Радянському Союзі відображала те саме — дефіцит товарів, відсутність можливості створити власну справу і "вирватися у люди", вимушена економічна пасивність та цілковита залежність громадян від планової державної економіки. Це й сформувало особливе ставлення до "обмежених благ" у закритих суспільствах, яким і був, зокрема, СРСР.

Концепція "обмеженого блага"

Простими словами концепція звучить так: всі блага — багатство, здоров'я, статус — у закритих суспільствах існують в обмеженій кількості: їх неможливо збільшити, а можна лише розподіляти та перерозподіляти між членами спільноти. У такому суспільстві людина може покращити своє становище виключно коштом інших — якщо хтось бере собі великий шмат від загального пирога, інші неминуче отримають менше. Тобто поліпшення чийогось добробуту порушує загальний "баланс", і сприймається як загроза не конкретним людям, а всій спільноті.

На конкретному прикладі це виглядає так: хтось один купив собі телевізор — в результаті тотального дефіциту та перерозподілу, інший втратив цю можливість.

Звідси й виникла традиція "обмивати" та "проставлятися". Вона мала на меті нівелювати "успіх" людини у чомусь перед іншими. Тобто той, хто урвав собі телевізор, мав повернути спільноті "її частку" за допомогою символічної витрати коштів. Таким чином, організація застілля чи бенкету коштом того, хто придбав собі щось дороге чи дефіцитне, було певним ритуалом — людина показувала, що залишається частиною суспільства і "компенсує" іншим їхню невдачу.

Звісно що радянські люди й гадки не мали про існування такої концепції. На подібні дії їх штовхали закрите суспільство і соціально-економічна система, що була в СРСР. Люди радше інстинктивно відчували необхідність символічно поділитися зайвим благом зі своєю групою, щоби не порушувати баланс і не викликати заздрість.

Сучасним українцям не потрібно дотримуватися жодної із цих традицій. Ми живемо у відкритому суспільстві й давно забули про дефіцити, планову економіку і залежність від держави. Давні радянські традиції можна вже забути.

Раніше "Телеграф" писав про 7 злидарських звичок, які залишились з часів СРСР. Блогер і дослідник радянського побуту Максим Мирович радить позбутися цих звичок якнайшвидше, щоби більше не страждати на "синдром злидаря".