Лише на папері: правда про радянські ГОСТи, "найсмачніші" продукти та "найкращі" речі
- Автор
- Дата публікації
- Автор
![ГОСТи в Радянському Союзі мінялися з року в рік](https://telegraf.com.ua/static/storage/thumbs/428x240/0/40/27cfdfa7-ee28389e018cda2650cc706370a4a400.png?v=9654_1)
Згідно з ГОСТом в харчові продукти можна було напхати всього по трохи
Згадка про радянський "ГОСТ" досі викликає у людей старшого віку певну подобу благоговійного трепету. І в наш час, навколо цієї абревіатури витають легенди й легкий фльор таємничості.
"Телеграф" зібрав для вас інформацію про те, коли в Радянському Союзі з’явилися ГОСТи й чи справді продукти, виготовлені за ними, були найкращими, найсмачнішими й взагалі най, най, най…
Народження радянського "знака якості"
Від самого початку свого існування, радянська влада прагнула взяти все під свій контроль. Держава СРСР, взагалі, в усі періоди свого існування, була майже на 100% економічним монополістом.
Приведення всієї продукції під єдиний стандарт було питанням часу і в 1925-му з’явилися перші наробки, так званий ОСТ-1 — "общєсоюзний стандарт". Він регулював… пшеницю.
Вже скоро ОСТи охопили інші сфери виробництва, вказавши на стандарти, наприклад, для кінських хомутів, деяких видів одягу та промислового обладнання.
У 1940 році при подачі Мікояна (тодішнього члена Політбюро ЦК КПРС), з’явилися ГОСТи. По суті, ті самі ОСТи, але з приставкою "государствєнний".
І хоча сама ідея існування певного "стандарту" означає щось монолітне і непорушне, ГОСТи в Радянському Союзі мінялися з року в рік. Корективи вносилися з огляду на врожайність, надої, кількість худоби, пущеної на м'ясо і навіть кліматичні негаразди.
Тобто, те, що мало бути непохитним стандартом, змінювалося залежно від купи факторів і політичної волі комуністичних ділків при владі.
Наприклад, "оселедцевий" ГОСТ від 1940 року був не надто схожий на ГОСТ-55 (тобто за 1955 рік), але населення однаково довіряло цій абревіатурі цілком і повністю, вважаючи, що неякісної продукції у Союзі бути просто не може.
Що воно таке, той радянський ГОСТ
Якщо говорити про харчові продукти, то будь-який ГОСТ регулював: склад, умови виробництва (технологія, грубо кажучи) та обладнання, що використовується. Але, попри те, що це був "стандарт", документ радше давай поради виробникам щодо виготовлення того чи іншого продукту.
![](https://telegraf.com.ua/static/storage/thumbs/428-*/5/e3/1b6243c4-385b772dbd5f5d7ffa58442d3ec64e35.jpg?v=9288_1)
Наприклад, візьмемо стандарти щодо ковбаси. Згідно з ними, ковбасні вироби в СРСР мали містити в собі не менше 75% якогось там м'яса залежно від сорту. І саме тут "собака зарита". ГОСТ чітко вказував на те, чим можна замінити деякі інгредієнти. Наприклад, ГОСТ вказував, що м'ясо в ковбасі можна замінити субпродуктами, вивареними кістками, соєю, харчовою плазмою та ін., а замість натуральних спецій додавалася "хімія", хай і безпечна для здоров'я.
Додайте сюди те, що деякі підприємства й ці норми порушували, знижуючи кількість необхідних компонентів продукції. Тож на виході, радянська людина купувала ковбасу, зроблену з усього, крім, власне, м'яса.
Зауважте, барвників та стабілізаторів у ковбасу було напхано з горою, а люди, які роками ходили в туалет з газеткою, стверджують про натуральність та смак, який не можуть забути. На наступному знятку бачимо "вишеньку на торті". Чорним по білому написано, що при виробництві ковбас чи сардельок допускається використовувати: м'ясні обрізки, заморожені м'ясні блоки, плазму крові, обрізки варених копченостей, білковий стабілізатор та інше. Останнє, до речі, не що інше, як перемелені шкірки та сухожилля тварин.
![](https://telegraf.com.ua/static/storage/thumbs/428-*/b/d1/18751641-afe199010364f992fd651219b53a4d1b.png?v=8268_1)
Тобто виробник міг напхати у ковбасу все, що завгодно, крім м'яса і робив це згідно з ГОСТом. Воно і зрозуміло, адже в країні, де завжди панував дефіцит будь-чого, сировини на те, щоб прокормити сотні мільйонів людей просто не вистачало.
Так само як і м'ясні вироби, в СРСР виробляли ледь не все: каву робили з жолудів, у морозиво додавали крохмаль або борошно та різні жири, соки були сумішшю води та хімічних добавок з невеликою частиною, власне, натурального соку.
Таким чином, якщо щось у СРСР було зроблено за ГОСТом, то далеко не завжди це означало, що йдеться про якісний і найкращий у світі продукт. Державні стандарти були далекими від ідеалу.
Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав про те, яким в СРСР було морозиво і чи правда "пломбір з дитинства" був найсмачнішим.