Замість занять – на поля: навіщо у СРСР школярів та студентів возили "на картоплю"

У СРСР намагалися пояснити примусову фізичну роботу ідеологічною згуртованістю

Процес виховання дітей та залучення їх до праці в СРСР і в наш час кардинально відрізняється. Дітей не тільки фізично карали, а й у примусовій формі долучали до фізичної праці. Бабусі та мами часто згадують історії зі своєї молодості, коли їх школярами чи студентами возили до колгоспів "на картоплю" і не лише.

"Телеграф" розповість про те, навіщо дітей замість уроків вивозили до сіл збирати врожай та як це відбувалося. Радянська влада направляла до навчальних закладів рознарядки, в яких просили певну кількість осіб додаткової безплатної фізичної сили.

До праці на землі найчастіше залучали школярів, студентів та працівників розумової праці, наприклад НДІ чи інших установ. Людей відривали від роботи, а у школах та вишах порушувався навчальний процес, бо врожай збирали восени. А все заради того, щоб влада СРСР могла похвалитися черговим рекордним урожаєм капусти, картоплі, моркви, буряків, винограду, бавовни та інших овочів, фруктів чи рослин.

Головна причина трудових практик полягала в тому, що найчастіше врожаї в колгоспах і радгоспах були великими, а робочих рук не вистачало. Ще одна причина поїздок "на картоплю" — бажання влади долучити так званих офісних співробітників до фізичної праці. Це було своєрідним випробуванням для них.

Також у СРСР стверджували, що крім економічної користі в цьому є і певна ідеологія, а саме "згуртування таких віддалених від один одного культур, які тим самим приносять значну допомогу радянській державі". Адже школярів та студентів могли відправляти до колгоспів на Кавказ чи Середню Азію.

Але це не завжди закінчувалося добре. Через те, що "міські" були не підготовлені до такої фізичної праці, часто отримували легеневі захворювання, захворювання дихальних шляхів та інші хвороби.

На додаток до цього, школярі та студенти неякісно збирали врожай. Їм не довіряли ніякої складної роботи, але все ж таки часто бульби картоплі рубали або вони залишалися в землі. Також частина врожаю псувалася через неправильну обробку або підготовку до зберігання. Жителі села ж ставилися до збирання врожаю максимально відповідально, адже те, що вони зараз зберуть, те і їстимуть взимку.

При цьому незаконна експлуатація дітей не оплачувалася. Натомість їм дозволяли взяти з собою трохи врожаю, який вони зібрали.

Такі "поїздки на картоплю" стали приводом для масового невдоволення радянської інтелігенції, джерелом величезної кількості байок та анекдотів. Щобільше, 1987 року навіть заявили про те, що через подібні практики 80% врожаю було втрачено.

Раніше "Телеграф" розповідав, чому в магазинах СРСР були величезні черги за продуктами. Деколи ажіотаж влаштовували самі продавці, щоб потім продати "дефіцитний товар" із шаленою націнкою.