"Знай своє місце, мовчи і доїдай": методи виховання дітей у СРСР, які сьогодні викликають обурення

У Союзі вирощували не особистість, а сіру покірну масу

У Радянському Союзі ставлення до дітей було досить суворим, наприклад шульги перевчалися писати правою рукою дуже жорстокими методами. Та й у іншому тодішні методи сьогодні викликають обурення.

У Союзі вирощували не особистість, а покірну одиницю. Це починалося практично з пологового будинку — немовлят тоді годували за розкладом, ігноруючи голодний плач. Вважалося, що це з перших днів виховуватиме здорових та сильних громадян не лише фізично, а й духовно. "Телеграф" розповідає, які "педагогічні прийоми" із СРСР варто назавжди викинути з пам’яті.

Віддавати дитину в садок дуже рано

Вважалося, що чим раніше дитина почне ходити в садок, тим швидше вона навчиться працювати в команді та соціалізується. Ніхто не думав, який стрес переживає малюк, раптово потрапивши зовсім один в оточення незнайомих людей.

Примушувати доїдати все, що лежить на тарілці

Правилом була фраза "Поки не доїш, з-за столу не вийдеш!". Її діти чули і від мами і від виховательки у дитячому садку. Іноді їжа ставала справжньою мукою — далеко не всі могли здолати стандартну порцію. Крім того, насильницьке запихання їжі в дитину загрожує ожирінням та розладом травлення. Непереносимість лактози чи глютену — про таке в СРСР навіть не чули.

Хвалити дитину лише за досягнення, а не просто так

Дітей було заведено тримати у строгості, тому зайвий раз теплі слова їм не говорили. З дитинства радянській людині вбивали в голову, що ти сам не маєш жодної цінності, важливо лише те, яку користь ти можеш приносити суспільству. Тому схвалення висловлювали лише за конкретні здобутки.

Порівнювати дитину з однолітками

Щоб стимулювати дитину добре вчитися чи досягати успіхів в іншій галузі, її було соромити, порівнюючи з успішнішими ровесниками. У результаті самооцінка дитини падала до нуля, адже все довкола краще, ніж вона.

Вважати дитину безправною істотою

У Союзі взагалі не в ціні були права людини, а права дитини — тим більше. Мало хто бачив у ній особистість, яка має право на свою думку та переваги. "Та ти ще дитина, так що мовчи і роби, як кажуть", "Та що ти можеш знати, ти ще такий маленький", "Знай своє місце, ти — дитина" — звичайні фрази тих часів. Таке ставлення заважає дитині відчувати свою цінність, вірити у себе та розвивати свої здібності.

Раніше "Телеграф" розповідав, що в СРСР були перебої з дитячими сумішами, тому у прикормі немовлят використовували каші, молоко та цукор. Сьогодні деякі дитячі страви тих років сьогодні викликають жах.