Усі як із "інкубатора". Які проблеми із взуттям були в СРСР

У СРСР було багато взуттєвих фабрик, які виробляли достатню кількість пар взуття на рік, проте всі вони не відрізнялися особливою різноманітністю. На відміну від того, який вибір є зараз у магазинах та в інтернет-магазинах, тоді були лише деякі моделі, за якими люди могли шикуватися у величезні черги.

До 30-х років лише невеликі майстерні займалися виготовленням взуття, а потім у деяких великих містах почали з’являтися заводи. До речі, тоді не було особливої різниці між чоловічими та жіночими черевиками, за винятком розміру. Про це пише OBOZREVATEL.

Тоді ж завод "Червоний трикутник" займався випуском досить популярних на той час чоловічих, жіночих, дитячих калош із відділенням для каблука або з кнопочками збоку.

У 50-ті роки в тренд увійшло взуття для жінок на широкому та стійкому підборі (близько 7 см). Тоді почали з’являтися туфлі на високих підборах, а ще трохи пізніше вже можна було зустріти шпильку.

Було за часів СРСР чеське взуття під брендом "ЦЕБО". Проте за нею люди стояли у величезних чергах по скільки годин. Придбати можна було туфлі, черевики, сандалі та навіть кросівки.

У той же час, деякі стояли в черзі за чоловічими черевиками з перфорацією для урочистих випадків, повсякденними черевиками, біговими кросівками лінії Marathon і Tempo.

Якщо говорити про дитяче взуття, то про різноманітність вибору теж не йдеться. Здебільшого це були однакові сандалі чи черевики, залежно від сезону.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав про те, які модні речі були у дефіциті в СРСР. За ними шикувалися великі черги.