Безбожна утопія: як у СРСР боролися з релігією та Великоднем (фото)

Читать на русском
Автор
509
Крашанки до Великодня Новина оновлена 23 квітня 2024, 13:47
Крашанки до Великодня. Фото Pixabay

Радянська влада нав’язувала громадянам атеїзм

Не секрет, що радянська влада зробила низку заходів для послаблення впливу Церкви. Більшовики оголосили "боротьбу з попівщиною та пережитками старого побуту". На той час церковне життя обмежувалося богослужінням у стінах храму. При цьому формально громадянам ніхто не забороняв відзначати релігійні свята, зокрема й Великдень.

"Телеграф" вирішив розповісти своїм читачам про те, як влада СРСР нав’язувала громадянам атеїзм.

Керівництво СРСР боролося з релігією як могло: організовували лекції, на яких негативно відгукувалися про священнослужителів та православні свята. Також проводилися антирелігійні концерти та карнавальні ходи. Їхня мета — відвернути молодь і людей середнього віку від церковних обрядів.

Після грудневого пленуму ЦК КПРС 1958 року, коли з ініціативи М. А. Суслова було прийнято закриту постанову " Про посилення атеїстичної роботи ", запровадили деякі заборони громадян. У цей же час вийшла ухвала уряду про обмеження дзвіну у великодні дні. Місцева влада вимагала скорочення часу богослужіння, "бо до церкви приходять робочі люди, які раніше займалися суспільно-корисною працею". У випадках, коли Великдень збігався з Першотравнем, влада проводила комуністичний суботник. Антирелігійна пропаганда велася на державному рівні, для чого були задіяні всі засоби масової інформації. Скрізь розвішували й відповідні плакати. Дивитись на них неприємно, адже принцип радяньської держави не припускав поваги до почуттів віруючих.

Оскільки священики зазнавали переслідувань і репресій, а святкуючі Великдень та інші релігійні свята переслідувалися, віруючі замість церкви стали приходити на Великдень на цвинтарі. Відвідування цвинтарів більшовики не забороняли. Тому туди цього дня виїжджали всією родиною, підправляли могилки, збиралися біля них і поминали померлих родичів. Жодного відношення до встановленого церковного свята такі поїздки стосунку не мали, але все ж людям це здавалося правильнішим, ніж не святкувати Великдень взагалі. Так з’явилося свято під назвою "Червона гірка". Але в сучасному суспільстві люди ходять на цвинтар згадати родичів через тиждень після Великодня.

Раніше "Телеграф" розповів, як зазначали віряни Великдень за часів СРСР.