Дротики, самостріли та карбід: небезпечні розваги радянських дітей, які могли покалічити

Дитинство в Радянському союзі було суворим — ласощі тодішніх дітей сьогодні викликають щонайменше здивування. Іграшки та розваги радянських дітей були не тільки дивними, а часто й небезпечними.

"Телеграф" розповідає, чим грали та як розважалися радянські діти. Вибір іграшок у радянських магазинах був дуже мізерним та примітивним, по всій країні продавалися однакові ляльки та машинки. Тому діти розважалися як могли. Наприклад, водяний пістолет замінювала "бризкалка" — звичайна пластикова пляшка з-під шампуню з дірочками, що проробили в кришці.

Але були й набагато небезпечніші штуки — замість дартсу хлопчаки робили дротики. Для цього використовували сірники, голку та паперовий "хвіст". У запалі гри такий міг "прилетіти" і в око. Також у ході були саморобні рогатки, які теж нерідко ставали причиною поранень.

Більш безпечний варіант "зброї" — хлопчики плювалися з "плювальної трубки". Брали металеву трубку відповідного діаметра і плювали з неї жованим папером, або навіть пластиліном, влаштовуючи справжні баталії.

Були навіть самостріли — їх робили із дерев’яного бруску, гумки від трусів та прищіпки. Як "кулі" використовували дрібні камінці. Іноді стрілянина велася по товаришах. Це по-справжньому небезпечно, особливо при попаданні в око.

Ще одна розвага радянського дитинства — карбід. Його шукали на будівництві та кидали у воду — він пузирився і нагрівав її. Але багатьом цього мало: карбід насипали в пляшку, заливали водою, трусили й кидали подалі — відбувався вибух. Однак часом це відбувалося ще в руках, травми залишалися на все життя.

Раніше "Телеграф" розповідав, що жували радянські діти замість жуйки. Як жувальну гумку іноді використовували абсолютно непридатні для вживання речовини.